Путівник виконавчого провадження

Безоплатна правова допомога – завжди поруч

Що робити коли хтось хоче відібрати твій бізнес?

Я зміг захистити свій бізнес! Зможеш і ти!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30.04.2023

Ваші дії у разі виявлення вибухонебезпечних предметів

Сьогодні на території України в умовах постійних бойових дій досить легко знайти предмет, що становить загрозу життю і здоров’ю людини. Так, «небезпечну іграшку» можна побачити в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і,навіть,на вулицях міст і сіл. Варто зазначити, якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ, визначити набагато складніше.

Що ж відноситься до вибухонебезпечних предметів?

Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – будь-які боєприпаси, що містять вибухові речовини, матеріали ядерного ділення або ядерного синтезу, а також біологічні та хімічні речовини, до таких предметів належать:

• бомби і боєголовки;
• крилаті і балістичні ракети;
• артилерійські, мінометні, ракетні снаряди;
• боєприпаси до легкої стрілецької зброї;
• міни, торпеди і глибинні бомби;
• піротехнічні матеріали;
• касетні суббоєприпаси та їх контейнери;
• піропатрони та піротехнічні пристрої;
• електропірозапали;
• замасковані та саморобні вибухові пристрої.

Якщо Ви вирішили прогулятись в лісі а бо знаходитесь в туристичному поході дотримуйтесь правил, які можуть врятувати Ваше життя, а саме:

1. Ретельно вибирайте місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;
2. Перед розведенням багаття в радіусі п’яти метрів перевірте грунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно зніміть верхній шар грунту, перекопайте землю на глибину 40-50 см);
3. Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї»або такі, що не вибухнули;
4. У жодному випадку не підходьте до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути. Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності! Пам’ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Важливо знати!! Згідно з рішенням обласних військових адміністрацій ліс не можна відвідувати у 9 областях України:

• Київській;
• Волинській;
• Житомирській;
• Миколаївській;
• Полтавській;
• Рівненській;
• Сумській;
• Хмельницькій;
• Черкаській.

Така заборона стосується усіх за винятком Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управління оперативних командувань, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерства внутрішніх справ України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, постійних лісокористувачів.

Що ж робити при виявленні вибухонебезпечного пристрою?

1. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей чи дітей;
2. Негайно повідомте про знахідку в органи місцевої влади: селищну раду, поліцію, пожежну службу за телефонами 101, 102;
3. Не заливайте підозрілий предмет рідинами, не засипайте його грунтом або чимось та не накривайте його;
4. Не здійснюйте на підозрілий предмет нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання;
5. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
6. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

Бережіть себе те дотримуйтесь правил поводження з вибухонебезпечними предметами, які можуть врятувати Вас від нещасного випадку.

 

 

 27.04.2023

Особливості поділу земельної ділянки під будинком

Останні зміни до Земельного кодексу України, які регулюють земельні відносини під час воєнного стану, дозволили власникам житлових будинків приватизувати земельні ділянки, на яких розташовані ці об’єкти нерухомого майна. Доволі часто власники нерухомості одразу намагаються вирішити й питання  щодо поділу такої земельної ділянки. Причини різні. Одні співвласники бажають відокремитись, щоб юридично не залежати один від одного, або навпаки, єдиний власник здійснює поділ з метою відчуження частини свого майна.

Перш за все необхідно зазначити, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка набуває статусу об’єкта цивільних прав з моменту її формування, яке полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. А сформованою вона вважається з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець чітко визначив об’єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу. Це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Отже, перш ніж розпочинати процедуру поділу земельної ділянки, власник або співвласники житлового будинку мають набути у власність земельну ділянку шляхом її приватизації відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Загальна процедура щодо поділу земельної ділянки передбачає виготовлення, відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій», технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає:

• пояснювальну записку;
• технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
• кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
• матеріали польових геодезичних робіт;
• відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;
• перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер, який був присвоєний земельній ділянці до її поділу, скасовується із закриттям Поземельної книги. Одночасно, у Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об’єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об’єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на підставі заяви власника сформованої земельної ділянки в результаті її поділу здійснюється державна реєстрація такої земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги. Одночасно заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Якщо на земельній ділянці розташований житловий будинок, співвласники якого мають намір виділити свої частки в натурі, поділ земельної ділянки можливий після з’ясування технічної можливості поділу нерухомого майна.

Згідно із ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, враховуючи цільове призначення та вид використання земельної ділянки, в обов’язковому порядку поділу підлягає і житловий будинок, розташований на ній. Фактично, мотиви поділу земельної ділянки виникають у зв’язку із поділом житлового будинку.

Поділ земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок можливий лише у тому разі, якщо житловий будинок технічно можливо поділити.

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки об’єкту нерухомого майна в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна, в якому зазначається можливо чи ні поділити той чи інший об’єкт нерухомості.

Якщо Висновок є позитивним, власники поділеного будинку замовляють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, які виникають в результаті поділу, та отримують технічні паспорти на кожний об’єкт, потім звертаються до органів місцевого самоврядування щодо присвоєння таким об’єктам нерухомості окремих поштових адрес, після цього – до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна в результаті поділу, а також розпочинають процедуру поділу земельної ділянки.

Слід зазначити, що загальна процедура поділу земельної ділянки та житлового будинку, що розміщений на ній, можливий лише в тому разі, коли такий поділ між співвласниками є добровільним.

Проте, трапляються випадки, в тому числі, якщо між співвласниками є непорозуміння або конфліктні відносини (та в інших випадках), коли поділ земельної ділянки та будинку можливий лише в судовому порядку. В такому випадку документація із землеустрою не розробляється, а всі розрахунки розробляються судовим експертом, що є особою, яка має необхідні знання для надання висновку з відповідних досліджуваних питань.

В будь-якому випадку поділ земельної ділянки повинен відбуватися у відповідності до чинних норм, стандартів і правил.

Отож, на останок, наводимо найпоширеніші випадки, коли поділ земельної ділянки є неможливим. Серед них:

• відсутність технічної можливості поділити житловий будинок;
• відсутність можливості забезпечити кожну новосформовану земельну ділянку доступом до вулиці, проїзду, іншого під’їзного шляху;
• розміри новосформованих земельних ділянок є недостатніми для дотримання будівельних норм, державних стандартів і норм щодо, зокрема, догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, мінімальної розрахункової площі ділянки для індивідуального житлового будинку, неможливості забезпечити проїзд пожежних машин до житлових будинків тощо.

 

24.04.2023 

 Покрокова юридична інструкція щодо дій військовослужбовця у випадку поранення  

Отримання поранення під час бойових дій може бути серйозним випробуванням для військовослужбовця, адже крім фізичних травм, він також може стикнутися з низкою юридичних питань, включаючи підтвердження свого поранення. Пропонуємо вашій увазі покрокову інструкцію, що може допомогти військовослужбовцям підтвердити свою травму:

1. Особу спрямовують до найближчого польового медичного (сортувального) пункту (частини) для первинної допомоги.

Далі в залежності від травми направляють на лікування.

Чи треба повідомляти свою військову частину?

Представник медзакладу має в документальній формі доповісти про прибуття військового з пораненням командиру в/ч. Але за можливості краще зробити це самостійно – повідомити про своє перебування безпосередньому командиру та заступнику командира зі стройової роботи, задля уникнення оголошення в СЗЧ.

Де відбувається лікування?

Якщо особа має незначні поранення, ушкодження, контузію, то лікування може відбуватись в розташуванні військової частині в спеціалізованому медичному блоці.Якщо ж поранення вимагає постійного догляду та спеціалізованого обладнання, чи військового екстрено евакуювали з поля бою з тяжкими пораненнями, лікування відбувається стаціонарно – або в військових закладах охорони здоров’я Міноборони (військових госпіталях), або в цивільних медичних установах.

2. Треба отримати довідку про обставини травми.

Довідка про обставини травми. Як і чому важливо її отримати?

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є одним із найважливіших документів, адже саме в ній зазначаються умови отримання поранення (під час виконання обовʼязків військової служби, наприклад), місце та час отримання поранення (населений пункт, область) та виключення того, що поранення було отримано під впливом  алкогольного чи наркотичного спʼяніння.

Кожен з факторів у цій довідці впливає на висновок ВЛК і МСЕК та на розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності або частини втрати працездатності.

Отримати довідку про обставини травми можна через рапорт на свого командира: подати його можна самостійно або через військово-медичну установу, де лікується військовий.

Строки видачі довідки про обставини травми залежать від службового розслідування, яке має тривати до 1 місяця. Проте в окремих випадках може бути продовжено до двох місяців.

Що робити якщо відмовляють у наданні довідки?

Якщо командир військової частини не видає довідки про обставини травми, необхідно скаржитись на бездіяльність до штабу оперативного командування, якому підпорядкована частина, або до Військової служби правопорядку.

Окрім цього, варто звернутися до командира з рапортом про отримання довідки про обставини поранення. Рапорт обовʼязково необхідно зареєструвати у частині самостійно (у частині мають поставити вхідний номер та дату прийняття рапорту) або відправити поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на в/ч. Обовʼязково треба зробити копію рапорту для підтвердження того, що особа з ним зверталися.

У разі відмови провести службове розслідування та видати довідку про обставини поранення, потрібно вимагати від командира надати письмову відмову на рапорт з поясненням причин відмови. Далі треба звернутися зі скаргою до штабу оперативного командування або до ВСП протягом місяця з дня видачі відмови. У разі якщо відмову не дали, потрібно скаржитися на бездіяльність командира, долучивши до скарги копію рапорту. Приклад рапорту та скарги.

Чи буде військовий отримувати додаткову грошову винагороду під час лікування та матеріальну допомогу внаслідок травми?

Для отримання матеріальної допомоги потрібно подати рапорт на свого безпосереднього командира. Згідно з дорученням міністра оборони, ці кошти у розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік виплачуються, якщо військовослужбовці:

• отримали поранення на завданні під час воєнного стану;
• отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), повʼязаного із захистом Батьківщини;
• безперервно перебувають на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у звʼязку з хворобою, повʼязаною із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), органів, індивідуального ендопротезування, трансплантації догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

На період лікування додаткова винагорода виплачується в розмірі 100 тисяч при умові:

Під час дії воєнного у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, якщо особа безперервно перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), – з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого).

Якщо особа перебуваєте у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування в такій відпустці.

Обовʼязковою умовою для отримання виплати під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є привʼязка поранення до категорії “тяжке” (класифікатор розподілу травм та поранень за ступенем тяжкості зазначеному в Наказі МОЗ України від 04.07.2007 року №307).

3. Виписка та повернення до військової частини

• З військового госпіталя. Начальник військового закладу охорони здоров’я зобов’язаний за п’ять днів виписки військового повідомити про це командира військової частини, з якої особа прибула. У день виписки із військового закладу охорони здоров’я видадуть відповідні документи і особа самостійно (якщо не прибуде супроводжувач із військової частини) їде до військової частини, з якої прибула, щоб не було проблем із ВСП.
• З цивільної лікарні. Виписний епікриз, який надає цивільна лікарня, має юридичну силу для військових частин.
• Після завершення лікування повернення до військової частини відбувається через звернення до ТЦК СП. У випадку, якщо військова частина розташована у тому ж населеному пункті, що й цивільний заклад охорони здоров’я, то звертатися до військкомату не потрібно. На підставі виписного епікризу особа може отримати направлення на ВЛК та пройти її.

Проходження військово-лікарської комісії

Для чого проходити комісію?

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, встановлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги.

Де буде проходити комісію?

Військовослужбовці проходять ВЛК за територіальним принципом. Після закінчення лікування особа можете отримати направлення на ВЛК (крім випадків, коли ВЛК проходите без направлення, за хворобою). У направленні вказується назва медичного закладу, де буде проведено медичний огляд ВЛК.

Як отримати направлення?

Направлення на проходження ВЛК видає командир військової частини, головний лікар військового госпіталю або начальник ТЦК СП. Без направлення висновок ВЛК не буде містити прив’язки до придатності, а лише пов’язання поранення із захистом Батьківщини та рекомендацію на реабілітацію. Якщо військові лікувалися в розташуванні військової частини або після лікування в госпіталі може самостійно прибути до військової частини, направлення на проведення ВЛК видасть командир в/ч. Для цього необхідно скласти рапорт та отримати у в/ч, головного лікаря військового госпіталю направлення. 

Яке може бути рішення (постанова) ВЛК?

• Придатний. Військовий повертаєтеся до своєї військової частини.
• Непридатнийдо проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Такі постанови повинні бути реалізовані негайно. Під час реалізації такої постанови на підставі наказу командира військової частини особа звільняється зі служби, про це робиться позначка у військовому квитку/тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного. У випадку відсутності такого наказу необхідно подати рапорт про звільнення з документами, що підтверджують підстави для звільнення (постанова ВЛК). Після видання наказу про звільнення особа здає справи та посаду і виключаєтеся зі списків військової частини.

У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку шляхом подання позовної заяви.

• Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 -12 місяців. Постанова “Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 -12 місяців” приймається на воєнний час на підставі статей 7, 11, 12г, 13д, 24, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності (обмеженої придатності) до військової служби необхідний термін від 6 до 12 календарних місяців.
• Обмежено придатний. У постанові ВЛК у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані у такому випадку (з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку). Якщо у висновку ВЛК таких рекомендацій немає, варто звернутися до ВЛК з вимогою вказати їх. Сама обмежена придатність, без вказаних рекомендацій, не дає права на переведення.

Що робити, якщо військовий не погоджується з висновком ВЛК?

Оскаржити первинне рішення ВЛК можна до вищої ВЛК (наприклад, регіональної), або до Центральної ВЛК протягом місяця з дня отримання висновку ВЛК. У разі незгоди з регіональною ВЛК або Центральною ВЛК також особа  має право оскаржити рішення до суду в установленому законодавством порядку.

Оскаржити рішення ВЛК через адміністративну позовну заяву до суду можна не пізніше шести місяців з дня, коли дізналися (або повинні були дізнатися) про порушення свого права (тобто від дня, коли висновок був виданий установою).

Якщо термін перевищує шість місяців, суду необхідно буде надати підтвердження поважних причини, які завадили звернутися до суду раніше (наприклад, довідка про участь у бойових діях або ж просто військова служба).

 

20.04.2023 

Порядок стягнення аліментів з безробітної особи

Аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Якщо безробітна особа має неофіційний дохід, платити аліменти потрібно у фіксованому розмірі. Сума аліментів з безробітного береться з прожиткового мінімуму на відповідний вік дитини. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів. Про порядок стягнення аліментів з безробітної особи розповідається у даній консультації фахівців системи безоплатної правової допомоги.

На батьків покладений обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують аліментний обов’язок за договором про сплату аліментів на дитину, то передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

Визначення розміру аліментів

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:

• на одну дитину – однієї чверті;
• на двох дітей – однієї третини;
• на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
• інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За рішенням суду видається виконавчий документ:

• виконавчий лист;
• судовий наказ.

Документи подаються до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка не працює

Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов’язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

Якщо аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів.

Статтею 195 Сімейного кодексу України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Якщо у боржника відсутні доходи і він не працює, поряд з тим у виконавця відсутні відомості про сплату аліментів, він нараховуватиме заборгованість, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка має статус безробітної

Якщо боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу по безробіттю, то з такої соціальної допомоги виконавцем стягуються присуджені аліменти.

Відповідальність за несплату аліментів

За ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачена цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах. Одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

За несплату аліментів передбачено наступні тимчасові обмеження боржника:

 

• внесення неплатника до Єдиного реєстру боржників;
• обмеження у праві виїзду за межі України;
• накладення арешту на карткові рахунки;
• позбавлення права керування автомобілем;
• позбавлення права користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії;
• позбавлення права на полювання
• суспільно корисні роботи.

Кримінальна відповідальність за ст. 164 КК України настає за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

 

18.04.2023

Реєстрація місця проживання малолітньої дитини, коли один із батьків не дає згоди

Доволі часто через непорозуміння та ворожі стосунки батьків страждають інтереси дітей. Питання зміни місця реєстрації дитини часто загострюється після розлучення сімейної пари. Коли виникає потреба змінити місце реєстрації дитини, один з батьків може на зло іншому просто не давати дозволу на таку дію. Такою поведінкою один з батьків не лише створює проблему для іншого, а і порушує права дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

Подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування чи у судовому порядку.

Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до Машівського бюро правової допомоги за адресою: смт. Машівка, вул. Незалежності, 111 або за телефоном  (05364) 9-14-11.

У разі якщо Ви потребуєте роз’яснень  зверніться до контактного центру системи  безоплатної правової допомоги за номером 0-800-213-103. Контакт-центр працює щодня — пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00 за Київським часом. Для з’єднання з оператором у голосовому меню потрібно натиснути 3.

 

 10.04.2023

Супровід громадян, які потребують постійного догляду під час перетину кордону

Як перетнути кордон, супроводжуючи людей, які потребують постійного догляду? Які документи для цього потрібні? 

Це питання регулює постанова Кабінету міністрів України №1044 від 10.09.2022 року, яка внесла зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України.

Люди, які потребують постійного догляду — це не лише особи з інвалідністю, а й громадяни похилого віку, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, хворі, що потребують тривалого лікування тощо. Такі особи можуть виїжджати за кордон в умовах воєнного стану у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення (а саме, батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені), або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд.

Для виїзду у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення потрібно надати документи, які підтверджують родинні зв’язки, та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді. Документами, що підтверджують  родинні зв’язки, можуть бути: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо.

Якщо ж людина, яка потребує постійного догляду, буде виїжджати у супроводі особи, яка такий догляд здійснює, то при перетині кордону потрібно надати:

• документи (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Ці документи можна отримати від управління соціального захисту населення у разі офіційного оформлення такої соціальної послуги з догляду;

або

• висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному сторонньому догляді та акт встановлення факту здійснення догляду.

Такий акт складають на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районна держадміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви, складають акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Цей акт надсилають заявнику або видають особисто за його бажанням.

 

07.04.2023

 Хто звільняється від сплати земельного податку у 2023 році?

Українці, у яких у володінні є земля, та постійні землекористувачі – фізичні та юридичні особи мають сплачувати за неї податок. Ставки податку визначають органи місцевого самоврядування.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких зроблена, встановлюється в розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

• для земель загального користування — не більш 1% їхньої нормативної грошової оцінки;
• для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% і не більш 1% їхньої нормативної грошової оцінки;
• для лісових земель — не більше 0,1% їхньої нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:

• не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
• для сільськогосподарських угідь — не менш 0,3% та не більш 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
• для лісових земель — не більш 0,1% нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

Кому не потрібно сплачувати податок за земельну ділянку:

• особам з інвалідністю I та II групи;
• особам, які виховують трьох і більш дітей віком до 18 років;
• пенсіонерам (за віком);
• ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• особам, визнаним законом, постраждалими в результаті Чорнобильської катастрофи;
• на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі при передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання в рамках граничних норм:

• для ведення особистого сільського господарства — в розмірі не більше 2 га;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка): в селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10;
• для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 га;
• для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 га;
• для ведення садівництва — не більше 0,12 га.

Нарахування земельного податку провадиться податковими органами (за місцем розташування земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

Хто звільняється від сплати земельного податку під час воєнного стану

Через повномасштабне вторгнення Росії Верховна Рада внесла зміни в Податковий кодекс, які вступили в силу з 17 березня 2022 року.

Згідно з ними, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується і не сплачується плата за земельні ділянки (земельні частки (паї), розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської федерації, і перебувають у власності чи користуванні, або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як забруднені вибухонебезпечними предметами та/або на яких є фортифікаційні споруди.

Список територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською федерацією, затверджує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

У разі якщо Ви потребуєте роз’яснень  зверніться до контактного центру системи  безоплатної правової допомоги за номером 0-800-213-103. Контакт-центр працює щодня — пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00 за Київським часом. Для з’єднання з оператором у голосовому меню потрібно натиснути 3. Або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що Вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/.

 

 04.04.2023

 Як приватизувати земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок

Приватизація земельних ділянок регулюється Земельним кодексом України, Законами України «Про державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами та підзаконними нормативними актами.

П.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено: «у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об’єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об’єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту присвоєння.»

Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; та фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

В першу чергу необхідно звернутися до землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі. За результатами їх роботи – ви отрмаєте витяг з Державного земельного кадастру.

Після складання технічної документації із землеустрою відомості вносяться до Державного земельного кадастру. Для цього необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора з такими документами:

• заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
• технічною документацією у паперовому та електронному форматі;
• електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про державний земельний кадастр».

Після присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, потрібно подати документи до територіальної громади .

У заяві необхідно зазначити:

1)ПІБ заявника, його місце проживання;

2)розташування земельної ділянки, її розміри;

3)підстави перебування земельної ділянки у користуванні заявника.

До заяви потрібно додати:

1)копію паспорта заявника та довідку про присвоєння РНОКПП;

2)технічну документацію із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки;

3)витяг з Державного земельного кадастру;

4)електронний файл формату in4 і файл XML (обмінний файл створюється сертифікованим інженером-землевпорядником).

Відповідно до ч.2 ст.118 Земельного кодексу України, за результатом розгляду поданого клопотання відповідний орган у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Рішення сесії про передачу у власність земельної ділянки є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Для реєстрації права власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутися з такими документами:

1) заявою встановленої форми;

2) копіями документа, що посвідчує особу та реєстраційного номера облікової картки платника податків;

3) рішенням відповідного органу про передачу земельної ділянку у власність;

4) витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

5) документом, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Зареєструвати право власності можливо: у Центрі надання адміністративних послуг ТГ або у нотаріуса. Після реєстрації ви отримаєте Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За надану послугу в ЦНАПі необхідно сплатити адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік – 286,40 грн.). У разі звернення до нотаріуса – адміністративний збір та послуги нотаріуса.

19.10.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким внесено зміни до пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України: «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом;»

Тобто, ви маєте право звернутись до територіальної громади з заявою про приватизацію земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що належить вам на праві приватної власності.

В умовах воєнного стану відбуваються постійні зміни у законодавстві тому пропонуємо перевіряти інформацію на офіційних порталах відповідних органів.

 

 01.04.2023

Які категорії військовозобов’язаних можуть отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації

Понад рік Україна живе в умовах повномасштабної війни. Відстрочка від мобілізації – серед найбільш поширених питань, з якими клієнти звертаються до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Які категорії військовозобов’язаних можуть скористатись відстрочкою від призову і які документи слід подати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки?

Категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначені у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон).

Це насамперед особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабміном (Постанова Кабінету Міністрів України № 194 від 03 березня 2022 року). Такий військовозобов’язаний повинен завжди мати при собі витяг з Наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов’язаного.

Строк дії бронювання для осіб, що працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, – весь період проведення мобілізації, а для інших категорій – не більш 6 місяців. Утім, бронь може бути анульована в разі:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення підприємством, установою, організацією виконання мобілізаційного завдання (замовлення) або його скасування;

3) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

4) позбавлення підприємства, установи і організації статусу критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ і організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

5) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

6) звільнення військовозобов’язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації також особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням ВЛК). Документи, які такий військовозобов’язаний має надати до ТЦК та СП разом із заявою – довідка МСЕК або посвідчення про інвалідність.

Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років також можуть отримати відстрочку. Військовозобов’язаний при цьому разом із заявою має надати до ТЦК та СП копії свідоцтв про народження дітей та копію свідоцтва про шлюб. Якщо на утриманні військовослужбовця перебувають діти від попереднього шлюбу дружини, то потрібні докази, що саме він утримує дітей. Якщо у сім’ї є посвідчення багатодітної сім’ї, його копію також подають до ТЦК та СП.

Якщо військовозобов’язаний має місце реєстрації, яке відрізняється від місця реєстрації та проживання дітей, потрібно отримати довідку про фактичне місце проживання без реєстрації.

Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, можуть отримати відстрочку, надавши до ТЦК та СП копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про смерть одного з батьків або копію рішення суду про позбавлення батьківських прав.

Жінки, чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років разом із заявою надають до ТЦК та СП копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, копії документів про інвалідність дитини, копії документів, які підтверджують участь у вихованні дитини.

Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи надають до ТЦК та СП, окрім заяви, свідоцтво про народження повнолітньої дитини, документи про інвалідність повнолітньої дитини, документи, що підтверджують утримання повнолітньої дитини з інвалідністю І чи ІІ групи.

Військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) чи ЛКК закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, разом із заявою подають в ТЦК та СП такий перелік документів: документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво про шлюб, народження, витяги про зміну прізвища), висновок МСЕК чи ЛКК про потребу в постійному (сторонньому) догляді. У цьому випадку особа, яка здійснює догляд, має проживати разом з особою, яка потребує постійного догляду.

Військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, мають додати до заяви копії свідоцтва про шлюб та довідки МСЕК (дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І-ІІІ групи). Для батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи – документи, що підтверджують родинні зв’язки: копії свідоцтва про народження, витяг про зміну прізвища та довідку МСЕК.

Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти до ТЦК та СП надають документи, що підтверджують навчання за денною чи дуальною формою.

Перелік військовозобов’язаних, наведений у консультації, не є вичерпним. Додаткові запитання щодо того, чи можете ви скористатися відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, ви можете поставити юристам системи безоплатної правової допомоги:

• за номером 0 800 213 103, контактний центр системи БПД. Дзвінки безкоштовні. Юристи на зв’язку щодня.
• написати юристу в телеграм https://t.me/LegalAidUkraineBot
• або звернутися до найближчого бюро правової допомоги:https://bit.ly/bpd_buro

 31.03.2023

Як отримати компенсацію, якщо сусіди зверху зробили у вашій квартирі потоп

Залиття квартири сусідами – це не тільки зіпсований настрій, але й зіпсоване майно та неочікувані зайві витрати, вже не кажучи про неабиякий клопіт.  Та якщо клопоту у будь-якому випадку не уникнути, витрати можна значно зменшити або, навіть, позбутися їх зовсім. Так, від компенсації за залиття квартири не відмовився б жоден з постраждалих від недбалості сусідів, але, на жаль, більшість не мають достатньої доказової бази для успішного задоволення позовних вимог через втрачені можливості та час, бо не знають порядку своїх дій. Однак, незнання законів не звільняє від відповідальності. Як саме діяти у випадку залиття квартири, для подальшого отримання компенсації (у разі наявності правових підстав)  розповідається у консультації фахівців системи  безоплатної правової допомоги.

Крок 1. Встановити причину залиття. Бувають різні причини залиття, в залежності від яких розрізняють різні точки відповідальності. Для того щоб встановити винного у залиті квартири потрібно:
– встановити місце витоку води;
– встановити відповідального за експлуатацію водопровідної мережі в цьому місці.
Тобто, якщо протікання виникло в межах Вашої квартири, то за усунення наслідків та ремонтні роботи відповідати будете ви. А якщо залиття виникло з вини сусіда, то претензію необхідно пред’являти йому. Якщо аварія сталася за межами трійника на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення, відповідальність покладається на уповноважену співвласниками на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водоведведення та постачання гарячої води .

Крок 2.  Правильно зафіксувати факт залиття квартири з вини іншої особи, а саме – скласти акт.   Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Відповідний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку (ЖЕКу, ОСББ), в якому знаходиться квартира, яку було залито.

Згідно Додатку № 4 та роз’яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975) в акті повинні бути відображені:

• дата складання акту (число, місяць, рік);
• прізвища, ініціали та посади, що обіймають члени комісії;
• прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;
• адреса квартири, поверх, форма власності;
• прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття;
• адреса квартири, поверх, форма власності;
• характер залиття та його причини;
• завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);
• висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття;
• підписи мешканців сусідніх квартир.

Також, рекомендовано, окрім акту, мати фото чи відеоматеріали пошкоджень, завданих внаслідок залиття. Важливо щоб на фото чи відео було відображено не лише наслідки залиття, але й причини, зокрема – тріщина чи розрив у трубі, крані, змішувачі, з’єднувальному шлангу тощо. Чим детальніше буде зафіксовано пошкодження, тим краще. Покази свідків також можуть бути доказом.

Крок 3. Провести експертне дослідження відповідною експертною установою або атестованим експертом.  Відшкодування внаслідок залиття можна отримати як у добровільному порядку (за домовленістю із особою, яка завдала шкоди), так і у судовому. Проте, в обох випадках необхідний акт про залиття, а неправильне оформлення акту призводить до того, що суди визнають цей доказ неналежним і недопустимим (постанова КЦС ВС по справі №2-1974/11 від 21.02.2018 року, постанова КЦС ВС по справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018 року). Тож більш надійним доказом буде висновок Експертного дослідження, проведеного відповідною експертною установою або атестованим експертом

Згідно з абз 2 п. 1.8. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються.

Крок 4. Звернення до суду.  Якщо винна особа відмовляється усувати шкоду добровільно, необхідно звернутися до районного/міськрайонного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування винуватця.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перелік необхідних документів:

• позовна заява відповідно до вимог ст.ст. 175-177 ЦПК;
• документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою (наприклад, витяг із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухому майно та їхніх обтяжень, договір оренди (найму) приміщення тощо);
• акт про затоплення квартири (правильно оформлений);
• документи, які підтверджують вартість збитків, завданих внаслідок залиття квартири (наприклад, кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири, проведеної архітектором, повноваження якої підтверджуються сертифікатом архітектора, що зареєстрований у реєстрі сертифікованих архітекторів; висновок судової будівельно-технічної експертизи; звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт; висновок про оцінку майна);
• рахунок та квитанція про сплату послуг з підготовки висновку про розмір шкоди, завданої затопленням, акт прийняття виконаних робіт з підготовки такого висновку;
• квитанція про сплату судового збору.

На підставі ухвали суду може також  проводитись судова будівельно-технічна експертиза щодо причин залиття та розміру заподіяних збитків. Для цього, слід підготувати та подати до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

 

  27.03.2023

Які пільги мають військовослужбовці щодо кредитних зобов’язань

Останнім часом все частіше можна побачити рекламу про легке отримання кредитів готівкою. І коли не вистачає коштів, ми згадуємо про оголошення і біжимо по гроші. Отримавши кредит, ми купляємо омріяні речі, щомісяця повертаємо необхідний платіж.

Та війна змушує нас забути про оплату кредиту, згодом особу мобілізовують, вона вступає до лав Збройних сил України,  і несподіваний телефонний дзвінок чи повідомлення, нагадує про кредитні зобов’язання та штрафні санкції за їх невиконання.

У такому випадку військовослужбовцю слід знати, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Чи поширюється дана норма закону на всі кредитні зобов’язання? Ні ця норма не поширюється на  кредитні договори  щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об’єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об’єкта нерухомості, об’єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Що потрібно зробити,  щоб отримати звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та звільнення від сплати штрафів, пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Крок 1. Звернутися до банку із письмовою заявою про отримання довідки із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.

Крок 2. Після отримання інформації по вашому кредитному договору звернутися із заявою до банку (фінансової установи) про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту додавши до заяви документи що підтверджують Ваш статус військовослужбовця (копія військового квитка, довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною; витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною). Банк має протягом 30 днів розглянути заяву та повідомити Вас про прийняте рішення.

Крок 3. У разі незадоволення банком (фінансовою установою) зазначених у заяві вимог – звернутись до Національного банку України зі скаргою на дії банку. Контакти для подання письмових звернень громадян: вул. Інститутська, 11-б, м. Київ, 01601 (тел. 0 800 505 240.)

Крок 4. У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку.

Важливо! У період дії воєнного стану та протягом 90 днів від дня його припинення кредитори не мають права вимагати повернення кредитних коштів від:

а) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;

б) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби;

в) членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

г) осіб, які перебувають у полоні, особи, з якими втрачено зв’язок, особи, зниклі безвісти.

Тому, не забудьте,  повідомити свого кредитора, що Ви належите до однієї із вищезазначених категорій населення, щоб не опинитися в неприємній ситуації.

 

 20.03.2023

Чи може власник житла «виписати» особу зі свого житла без її згоди

Відтепер – так.

Донедавна, зняти особу з реєстрації можна було лише у судовому порядку, якщо особа добровільно не погодилась самостійно подати відповідну заяву. Законодавство щодо реєстрації місця проживання досить тривалий час залишалось бюрократичною спадщиною радянського режиму.

Зміни в питанні зняття особи із зареєстрованого місця проживання відбулися з набранням чинності Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160). Цей нормативно-правовий акт набув чинності 1 грудня 2021 року, але фактична його реалізація була неможлива до затвердження підзаконних актів Кабінетом Міністрів України. Тому, 7 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі – Порядок) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text), якою було затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а також деякі інші акти, необхідні для реалізації вказаного закону.

Підстави та перелік необхідних документів для надання послуги.

Відповідно до п. 61 Порядку зняття з реєстрації місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано в житлі, що належить власнику на підставі права власності, до якої додається:

• документ, що посвідчує особу;
• документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано чи зареєстровано місце проживання особи, що знімається.

Куди звернутися.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Вартість адміністративної послуги.

За послугу щодо зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання заявник сплачує адміністративний збір у розмірі 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2023 році адміністративний збір складає 40,26 грн.).

У разі зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Строки розгляду питання.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання в електронній формі здійснюється в день подання документів або не пізніше наступного робочого дня у разі їх надходження після закінчення робочого часу органу реєстрації (пункт 67 Порядку).

Зразок заяви.

З зразком заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) можна ознайомитись за посилання:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/97/f514393n454.doc

Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до фахівців Карлівського бюро правової допомоги за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54 або за номером телефону (05346) 2-63-10.

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).

 

 

16.03.2023

 Правомірність проведення будівельних робіт

Загальновідома пристрасть українського господаря — все будувати, перебудовувати, поліпшувати, вдосконалювати. При плануванні будівельних робіт на присадибній, садовий або дачній ділянці, переплануванні будинків, квартир  виникає багато питань, як діяти так,  щоб не мати потім клопоту щодо правомірності проведених робіт. На деякі з найпоширеніших питань, надають відповіді фахівці системи безоплатної правової допомоги.

Чи потрібно дозвіл, щоб знести будівлю на своїй ділянці в приватному секторі?

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд не потребує дозволу.

Господарю земельної ділянки  слід пам’ятати про заходи безпеки, а також про дотримання прав власників  сусідніх земельних ділянок – не допускати  попадання на сусідню ділянку будівельного сміття, уламків споруди, що зноситься, а також пошкодження такими предметами будівель на сусідніх ділянках.

Інша справа – проведення підготовчих і будівельних робіт.

В цій ситуації треба діяти відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який  затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747). Необхідно надати повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, які визначені статтею 7 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Документи, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, подаються особисто через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.

Будівництво на присадибній, садовій або дачній ділянці: які об’єкти потребують оформлення дозвільної документації, а які ні?

Відповідно Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (статті 6) зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків –  не потребує дозволу.

І відповідно на всі інші об’єкти необхідно готувати дозвільні документи.

Які об’єкти належать, а які не належать до самочинного будівництва ?

Відповідно стаття 376 Цивільного кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються:

• на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
• на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
• без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
• якщо істотно порушено будівельні норми і правила.

Якщо ви зайнялися самочинним будівництвом, то майте на увазі, що ви не зможете отримати право власності на нього – об’єкт необхідно спершу узаконити за певною процедурою.

Якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її кошт.

Відповідно внесених змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 09.08.2012  № 404 не належать до самочинного будівництва:

для будинків садибного типу, дачних та садових будинків

• зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо;
• індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди,  прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року;
• зміна призначення господарських будівель;
• влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;
• об’єднання приміщень кухні і житлової кімнати в єдину кухню-їдальню, улаштування мансардних приміщень в межах простору горищ будинку;

улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;

засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості;

для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків

– заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості;

– перепланування, пов’язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій);

– збільшення площі вбиральні за рахунок об’єднання ванної кімнати з вбиральнею чи коридором або іншим підсобним приміщенням;

–  влаштування перегородок в підсобних приміщеннях;

• влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;
• демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор;
• демонтування або влаштування  перегородок  між  приміщеннями кухні і житлової кімнати;
• зменшення площ за рахунок утеплення, оздоблення стін;
• перестановка інженерного та сантехнічного обладнання в межах призначених приміщень;
• засклення балконів та лоджій,  крім будинків,  що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Які роботи з перепланування будинків/квартир потребують дозвільних документів, а які –  ні?

 Коли необхідно отримувати дозвіл на перепланування:

• перепланування житла передбачає втручання в несучі конструкції будинку;
• перепланування з втручанням в інженерні системи загального користування;
• перепланування, в результаті якого змінюється площа, кількість або склад приміщень.

Керуючись Постановою КМУ від 20 березня 2019 р. № 236 «Про внесення змін до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»

Не треба дозвіл на проведення таких робіт:

• відновлення окремих конструкцій будівель та споруд з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій без зміни їх геометричних розмірів;
• з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування;
• заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції;
• заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів;
• роботи з теплової ізоляції (стін, даху, горища, технічного, цокольного, підвального поверхів;
• реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем:
• опалення (заміна опалювальних приладів, заміна трубопроводів системи опалення, обладнання опалювальних приладів автоматичними регуляторами температури в приміщеннях, встановлення та заміна приладів-розподілювачів та іншого обладнання регулювання і обліку теплової енергії);
• вентиляції;
• водопостачання та водовідведення, у тому числі трубопроводів;
• силових та слабкострумових систем;
• приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов;
• встановлення приладів для ведення відокремленого обліку теплової енергії, гарячої і холодної води;
• монтаж технічних засобів телекомунікацій та антенних споруд зв’язку;
• встановлення огорож (парканів)на присадибних, садових та дачних ділянках, з урахуванням вимоги чинних будівельних норм;
• гаражі без фундаментів.

Варто зауважити, що будівництво капітальних гаражів, тобто таких, що мають фундамент і не є тимчасовими спорудами, потребує оформлення будівельного паспорта та повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Але на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного зазначена норма застосовується (пп.1 Постанови КМУ від 24 червня 2022 року №722).

 

 12.03.2023

Правила спортивного і любительського рибальства

Для багатьох людей риболовля є улюбленим способом відпочинку. Проте рибалити потрібно, дотримуючись чинного законодавства, яке нещодавно зазнало змін, адже його незнання не звільняє від відповідальності.

Так, 09 грудня 2022 року набрав чинності наказ Мінагрополітики від 19.09.2022 № 700 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства» (далі – Правила).

До основних змін, які відбулися у Правилах рибальства в Україні можна віднести, зокрема, такі:

• збільшено добову норму вилову риби (3 кг) на одну особу;
• забороняється вилов риби гачковими, у тому числі нахлистовими, донними, поплавковими, зимовими вудками, жерлицями (кружками) та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади у разі, якщо загальна кількість гачків перевищує сім одиниць на одного рибалку;
• встановлено нерестову заборону на вилов щуки з 15 лютого по 31 березня;
• під час здійснення любительського рибальства рибалки зобов’язані мати при собі засіб для вимірювання маси та довжини водних біоресурсів;
• встановлено заборону на вилов у межах охоронних зон електричних мереж (зокрема, уздовж повітряних ЛЕП від 2 до 40 м у залежності від їх напруги);
• заборонено вилов із моторних суден з включеною силовою установкою з використанням більше ніж одного знаряддя вилову на одного рибалку;
• у період нересту поза межами нерестовищ дозволяється вилов риби з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега;
• знято обмеження на вилов деяких малоцінних та інвазивних видів водних біоресурсів (карликовий (американський) сом, ротань-головешка, сонячний окунь, рапан, тощо);
• дозволено вилов усіх водних біоресурсів, крім тих, що занесені до Червоної книги України, переліків регіонально рідкісних видів, що охороняються, та інших міжнародних природоохоронних списків.

Також новими Правилами врегульовано особливості здійснення спортивного рибальства та підводного полювання, а саме:

• офіційні спортивні заходи із рибальства та/або підводного полювання повинні узгоджуватися їхніми організаторами з місцевими державними адміністраціями;
• при проведенні офіційних спортивних заходів, за наявності у їх учасників посвідчення встановленого зразка, добова норма улову та мінімальні дозволені для вилову розміри водних біоресурсів не встановлюються, якщо це передбачено правилами спортивних змагань;
• дозволено проведення спортивних заходів у періоди нерестових заборон з берега за межами нерестовищ;
• спортсменам дозволено зберігання, утримання водних біоресурсів у живому та неушкодженому вигляді в улові з метою їх зважування та подальшого повернення у природне середовище існування;
• виключено необхідність наявності посвідчення підводного мисливця.

Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до фахівців Диканського бюро правової допомоги: смт. Диканька, вул. Незалежності, 133 або за телефоном (05351) 9-73-53.

Крім того, функціонує єдиний телефонний номер системи правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).

 

 07.03.2023

Правила перетинання кордону під час воєнного стану

У зв’язку з введенням воєнного стану на території України, встановлено обмеження щодо виїзду певних категорій громадян за кордон. Військовозобовʼязаним чоловікам віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов’язаним заборонено покидати межі України.

Але є певні винятки, які закріплені у Правилах перетинання державного кордону громадянами України та статті 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”. Детальніше про умови та правила перетинання кордону пояснює фахівчиня Татарбунарського бюро правової допомоги Інга Дмитрієва.

У Правилах перетинання державного кордону громадянами України вказаний перелік груп військовозобов’язаних, яким дозволено перетинати державний кордон під час дії воєнного стану:

1. Особи, які визнані встановленим порядком непридатними до військової служби за станом здоров’я та виключені з військового обліку;
2. Чоловіки, які постійно проживають за кордоном;
3. Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти за кордоном;
4. Особи з інвалідністю та особи, що супроводжують родичів на лікування;
5. Батьки-одинаки;
6. Водії, які перевозять медичні вантажі, вантажі гуманітарної допомоги, волонтери. Дозволений виїзд водіїв компаній, які мають ліцензію на міжнародні перевезення вантажів;
7. Чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
8. Чоловіки з інвалідністю І–III групи;
9. Спортсмени та діячі культури для участі в офіційних змаганнях та тренувальних зборах;
10. Діячі культури з метою благодійного збору коштів чи представлення України на міжнародній арені;
11. Моряки. Можуть перетнути кордон чоловіки, які працюють на морських суднах, суднах внутрішнього плавання чи які проходять практичну підготовку на суднах;
12. Поранені військовослужбовці та військовослужбовці, які проходять військову підготовку за кордоном;
13. Жінки, крім тих, які є військовозобов’язаними.

Варто зауважити, що згідно наказу Міністерства оборони від 11 жовтня 2021 року №313 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України , військовий облік жінок окремих професій, до яких належать й окремі професії в медичній сфері, відтерміновано до жовтня 2023 року. Тому, до жовтня 2023 року жінки медичних професій мають право вільно виїжджати за межі України.

Якщо жінка перебуває у запасі, вона вважається військовозобов’язаною, і підлягає тим же правам і обов’язкам, що і військозобов’язані чоловіки, тобто для перетину кордону їй необхідно звернутись до центру комплектування та соціальної підтримки у визначеному законом порядку для отримання відповідного дозволу.

Також наразі, постановою КМУ від 27 січня 2023 року №69 “Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України”, запроваджено заборону на виїзд непридатних до служби чиновників як чоловіків так і жінок. Винятками для перетину кордону цих категорій громадян є:

• виїзд жінок або батьків-одинаків для зустрічі з дітьми, які перебувають за кордоном;
• виїзд за кордон на лікування;
• виїзд на підставі окремого рішення голови Держприкордонслужби у разі смерті членів сім’ї за кордоном.

Загальними документами (їх нотаріально завіреними копіями), які можуть знадобитись певним категоріям громадян для перетину кордону, є зокрема:

• документи, що підтверджують родинні зв’язки;
• документи, що підтверджують інвалідність, спільне проживання;
• довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні захворювання тощо;
• документи про отримання компенсації на догляд;
• висновки лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному сторонньому догляді;
• акт встановлення факту здійснення догляду.

Куди звертатися, якщо не дозволили перетнути кордон:

Відмова у перетині кордону повинна бути оформлена у письмовому вигляді, а саме у формі рішення прикордонної служби. Оскаржити відмову можна, подавши скаргу до головного органу Державної прикордонної служби, який видав рішення про відмову у перетині кордону, або шляхом подання до окружного адміністративного суду позову про визнання дій прикордонної служби протиправними щодо відмови у перетині кордону.

 

 04.03.2023

Особливості укладення, розірвання та припинення спадкового договору

Спадковий договір – це договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

При цьому заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

! Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку.

 Сторони у спадковому договорі:

• відчужувач – подружжя, один із подружжя або інша особа;
• набувач – фізична або юридична особа.

 Відчужувачем та набувачем за спадковим договором можуть бути:

• повністю дієздатні особи;
• особи з неповною цивільною дієздатністю (особи, віком від 14 до 18 років);
• особи, цивільна дієздатність яких обмежена судом.

 ! Набувач за спадковим договором  не відповідає за зобов’язаннями відчужувача.На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов’язок не покладається. У свою чергу, відповідно до статті 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Форма спадкового договору: письмова, нотаріальному посвідчена.

Спадковий договір підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.

Відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабміну від 11 травня 2011 року №491, зі змінами,  спадковим реєстром є електронна база даних, яка містить відомості про посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) заповіти  і спадкові договори,  заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

Порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відповідних відомостей установлюється Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5, зі змінами.

До Спадкового реєстру вносяться відомості щодо державної реєстрації, зміни та розірвання спадкових договорів, а саме:

1. відчужувача (відчужувачів);
2. посвідчення спадкового договору як документа;
3. видачі дубліката спадкового договору;
4. документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір;
5. визнання спадкового договору недійсним;
6. реєстратора.

 За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору, змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу установлено тариф  у розмірі п’ятдесяти однієї гривні  (підпункт 3.2. пункту 3  наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр»).

 Особливості спадкового договору з участю подружжя.

Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

 Забезпечення виконання спадкового договору.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

 Розірвання спадкового договору.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред’являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Припинення спадкового договору.

У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов’язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов’язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов’язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців.

 Визнання спадкового договору недійсним.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тобто з підстав, які є загальними для правочинів.

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.

У разі пред’явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права  та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.

___________________________

Якщо виникли додаткові питання правового характеру, отримати усну правову консультацію можна у контакт-центрі системи БПД телефоном: 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів безкоштовні, юристи на лінії з понеділка по п’ятницю з 08.00 до 19.00, у суботу та неділю з 09.00 до 18.00. Для з’єднання з оператором у голосовому меню натисніть 3).

Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Усі сервіси системи БПД за посиланням: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua.

 

  01.03.2023

 Інвалідність та перетин кордону: актуальні зміни до законодавства

Хоча під час дії режиму воєнного стану перетинати державний кордон військовозобов’язаним заборонено, існує низка підстав, за наявності яких виїхати за межі України все ж можливо.

Зокрема, мають право перетинати кордон:

• особи з інвалідністю;
• особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України;
• особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують їх;
• особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України і супроводжують їх;
• батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років,
• батьки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Окрім іншого, для перетину кордону у таких випадках необхідно пред’явити службовим особам Державної прикордонної служби документи (їх нотаріально засвідчені копії), що підтверджують інвалідність відповідних осіб.

Зауважимо, що наразі такими документами є:

• посвідчення, яке підтверджує статус особи з інвалідністю;
• пенсійне посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності;
• посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в якому зазначено групу та причину інвалідності;
• довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України 21 вересня 2015 року N 946 .

А ось довідка до акта огляду медико-соціальною  експертною  комісією (форма первинної облікової документації  №  157-1/о) ТАКИМ ДОКУМЕНТОМ ВЖЕ НЕ Є. Кабінет Міністрів України виключив її із відповідного переліку. Хоча на деяких сайтах профільних державних органів вона все ще фігурує.

Повний перелік підстав та документів, що дають право на перетин кордону, наведений у Правилах перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.

 

28.02.2023

Як поновити батьківські права

Чи може батько/мати, яких позбавили батьківських прав їх поновити?

У цьому випадку мати/батько, позбавлені батьківських прав, мають особисто звертатися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Проте поведінка особи та обставини, через які вона була позбавлена батьківських прав повинні змінитися в інтересах дитини. Позитивні зміни батька/матері мають підтверджуватися відповідними доказами:

• акти обстеження умов проживання батьків;
• характеристики як за місцем роботи, так і за місцем проживання;
• довідка лікаря, що позивач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, психічно здоровий тощо;
• інші докази, що засвідчують виправлення позивача чи інші умови, за яких було позбавлено батьківських прав;
• висновок органу опіки та піклування щодо можливості поновлення позивачів у батьківських правах.

Суд може і не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Також у справах про поновлення батьківських прав враховується думка другого з батьків та інших осіб, що проживають з дитиною.
Згідно зі Сімейним кодексом України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Також є обставини, через які поновити батьківські права неможливо:

• якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом;
• якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом з цього ж питання можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов’язків у повному обсязі.

 

27.02.2023 

Що таке відумерла спадщина, яким чином вона може стати власністю територіальної громади?

Спірні спадкові питання вирішуються у судовому порядку. Однак, є й ситуації коли спадок є, а спадкоємця – немає.

Що буде з таким майном?

Цивільний кодекс України визначає відумерлість спадщини, тобто та, яка залишилася від власника (спадкодавця) і не перейшла до іншої особи (спадкоємця).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Нагадаємо, що загальний строк на вступ у спадщину складає 6 місяців, а у період воєнного стану такий строк збільшено і складає він 10 місяців.

У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Статус відумерлої спадщини визначає суд.

Хто може подати заяву про визнання спадщини відумерлою ?

• органи місцевого самоврядування, де розташоване майно
• кредитором спадкодавця,
• якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок.

Особи, які мають право подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою.

Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Охорона спадкового майна здійснюється до прийняття спадщини, або набранням рішення суду законної сили щодо визнання спадщини відумерлою.

 

24.02.2023 

Чи можна прийняти тільки частину спадщини?

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців після смерті спадкодавця він не заявив про відмову від неї. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Тобто спадкоємець не може прийняти спадщину на певне майно, відмовившись від іншого. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу.

Частки кожного спадкоємця у спадщині за заповітом є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. І за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Тобто якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір.

Предметом договору є спадкове майно. До нього входять усі речі, права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Щодо форми, то такий договір має бути укладений письмово і нотаріально посвідчений.

Таким чином, якщо спадкоємцями після смерті вашого сина є лише ви з онуком, за наявності обопільної згоди після прийняття спадщини ви можете укласти договір про поділ спадщини на визначених вами умовах.

 

 20.02.2023 

Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини?

Інколи трапляються випадки, коли спадщина стає для потенційного спадкоємця непотрібним тягарем. Чи можна у такому випадку відмовитися від її прийняття? Чи є можливість прийняти у спадок лише частину спадкового майна? Як бути, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини, а потім передумав?

Про порядок та правові наслідки відмови від прийняття спадщини розповідається у даній статті.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Таким чином, законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, і може відкликати відмову від прийняття спадщини протягом вказаного строку.

Статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено наступні строки для прийняття спадщини: 

• загальний строк прийняття спадщини – шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
• якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Листом Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

! Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, адже чинним законодавством не допускається прийняття спадщини з будь-якими  умовами чи із застереженнями.

Причому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:

• фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;
• неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти роківможе відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;
• батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Заява про відмову від прийняття спадщини.

Спадкоємець, який хоче відмовитися від прийняття спадщини, має подати заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

! В Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює наразі той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.

Враховуючи положення пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами), заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

! Заява про відмову від прийняття спадщини, складена від імені спадкоємця його представником, що діє на підставі довіреності, не приймається.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Приймаючи від спадкоємців заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також правові наслідки такої відмови.

 Правові наслідки відмови від прийняття спадщини:

• якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;
• якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом;
• у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово;
• якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

 

 19.02.2023 

Приватизація земельної ділянки в умовах воєнного стану

Воєнний стан в Україні вплинув на всі сфери життя, в тому числі і на регулювання земельних відносин. Перші законодавчі акти, що приймалися на початку війни, були спрямовані на захист продовольчої безпеки. Одночасно був закритий доступ до реєстрів, кадастру, була заборонена безоплатна передача земельних ділянок у власність.

19 листопада 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким, зокрема, внесли зміни до пп.5, п.27 розділу X Земельного кодексу України щодо безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Цією нормою закону визначили, що забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність під час дії воєнного стану мають тільки  громадяни України, яким на праві приватної власності належать об’єкти нерухомого майна, у тому числі індивідуальні житлові будинки, гаражі, садові будинки та інші будівлі, право власності на які оформлено згідно діючого законодавства.

Окрім того, право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок мають громадяни, яким земельні ділянки були надані до 1 січня 2002 року у користування.

При цьому, документами, які підтверджують наявність у громадянина права користування, можуть бути, зокрема, державні акти на право постійного користування земельними ділянками (ст. 23 ЗК України в редакції 1992 року, первісна редакція ст. 126 чинного ЗКУ), державні акти на право володіння землею (ст. 23 ЗК УРСР 1990 року), записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і сільських рад (ст. 20 ЗК УРСР 1970 року), державні акти на право довічного успадкованого володіння землею, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, акт відводу земельної ділянки в натурі.

Процедура безоплатної  передачі у власність земельних ділянок не змінилась. Вона врегульована ст. 118 Земельного Кодексу України, в якій зазначено, що громадянин, який бажає приватизувати  земельну ділянку у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Разом з клопотанням подається розроблена відповідно до Закону України “Про землеустрій” технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Заключний етап – присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

Слід звернути увагу, що відповідно до п. 3 розділу VII ЗУ «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташований будинок, інші об’єкти нерухомого майна, такі як будівлі, споруди, лінійні об‘єкти енергетичної інфраструктури, право власності на які зареєстровано, присвоюється за заявою власників таких об’єктів на підставі технічної документації із землю строю щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В такому випадку забороняється вимагати  інші документи. Кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

 

 14.02.2023 

На які виплати поширюється стягнення аліментів з військовослужбовців

Виховання та матеріальне утримання своїх дітей є одним із найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини  необхідними для життя  та виховання матеріальними благами.

У зв’язку із ворожим вторгненням в Україну, більшість чоловічного населення були мобілізовані аби боронити територіальну цілісність нашої країни. Багато хто з них мали заборгованість по сплаті аліментів, у зв’язку із відсутністю стабільного заробітку, а зараз проходячи службу в Збройних силах України отримують заробітню плату.

Грошове забезпечення військовослужбовця включає

• щомісячні основні види грошового забезпечення;
• щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
• одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Стягнення аліментів з додаткової винагороди

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб зазначений в постанові Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року. У 2022 році збули внесені зміни щодо видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Якщо раніше фінансове утримання дитини проводилось із заробітної платні військовослужбовця, то згідно нововведень в законодавстві утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім виплат, що не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Також це стосується зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.

Зверніть увагу! Стягнення на виплату аліментів вираховується не лише з  30 тисяч гривень, а й зі 100 тисяч гривень, так званих “бойових”.

Розрахунок аліментів які військовому

У кожному індивідуальному випадку, суд вирішує розмір відрахувань до аліментів з додаткової винагороди військового. Наприклад, якщо судовим рішенням встановлено: “стягнути аліменти у розмірі ¼  частини від всіх доходів та заробітку”, а  військовий  отримує 130 тисяч гривень, то із цієї суми, сплачуються обов’язкові платежі (податки та збори).

Аліменти становитимуть близько 30 тисяч.Розмір аліментів при наявності декількох дітей

За наявності двох(трьох) дітей у військового, розмір аліментів буде пропорційно розділений між дітьми, у разі якщо відсутня заборгованість по аліментам.

До 50% від заробітку можуть стягнути  із військовослужбовця на утримання трьох і більше дітей,  а також якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів за минулий  період.

Тобто, на законодавчому рівні передбачено, у платника аліментів повинно залишатися, після сплати аліментів, не менше ніж 50% його загального доходу.

Мінімальний та максимальний розмір аліментів

Законодавством не передбачено як такого максимального розміру аліментів, однак зазначено що розмір відрахувань не може перевищувати  десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Рекомендований мінімальний розмір – 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а обов’язковою є сума аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум для дітей:

• для дітей до 6 років – 1 136 гривень;
• на дитину від 6 до 18 років – 1 416 гривень;

 

 06.02.2023 

Зменшення розміру аліментів

Підстави зменшення розміру аліментів

Алімéнти — обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього. Виплачуються або за згодою, або в судовому порядку.

Як правило, у більшості випадків діти залишаються з мамою, а обов’язок сплати аліментів покладається на тата, але в житті ситуації бувають різні, і інколи тато не в змозі виплачувати аліментів в тому розмірі, який визначив суд.

Чи можна зовсім не платити аліменти?

Якщо офіційно Ви батько дитини — зовсім не платити аліменти не можна.

Сімейний кодекс вказує, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Але кількість таких випадків мізерна.

Можливою є також передача у власність дитини майна в рахунок аліментів.

Зовсім інша справа – зменшити їх розмір.

В законі передбачені причини та підстави платити менше.

У Сімейному кодексі зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено  за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як ми бачимо, повного переліку обставин, які можуть послужити підставою для зменшення розміру аліментів закон не дає. Однак, аналіз судової практики по даному питанню дозволяє виділити найбільш розповсюджені ситуації, в яких зменшення розміру аліментів є обґрунтованим і допустимим.

До них відносять наступні ситуації:

• платник аліментів є особою з інвалідністю І або ІІ групи, внаслідок чого потребує додаткових витрат на лікування, догляд, утримання;
• платник аліментів створив сім’ю і у нього народились діти;
• втрата роботи і неможливість знайти нову з тим самим рівнем доходів;
• дитина на яку виплачуються аліменти є власником майна, яке приносить дохід і відпала потреба сплачувати аліменти у тому розмірі, який існував раніше;
• платник аліментів повинен забезпечувати матеріально інших членів сім’ї (батька, матір. діда, бабу тощо).
• платник аліментів має дуже високий дохід, з якого стягується дуже великий розмір аліментів, який в рази перевищує реальні потреби дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стаття 182 Сімейного кодексу України).

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Підстави для відмови у зменшенні розміру аліментів

Також варто згадати про обставини, які не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, хоча платник аліментів часто посилається на такі обставини:

• високий дохід матері, з якою проживає дитина. Мати і батько дитини зобов’язані надавати матеріальне забезпечення спільним дітям в рівних частках, виділяючи для цього визначену законом частину доходу. Якщо в одного з батьків доходи більші, завдяки чому він виділяє на дитину більше грошей, це не означає, що другий з батьків може виділяти менше.
• наявність у власності дитини нерухомого майна, яке не приносить їй жодних доходів (квартира, в якій дитина проживає, дачний будинок, земельна ділянка тощо).
• отримання неповнолітньою дитиною пенсії, соціальних пільг, стипендії.

Потрібно пам’ятати, що якщо виникли підстави для зменшення виплат, передбачені законом, самовільно зменшувати розмір аліментів платник не має права. Зменшити розмір аліментів може тільки суд. Якщо від платника аліментів буде надходити менше аліментів ніж встановлено рішенням суду, виникне заборгованість.

За несвоєчасну сплату аліментів нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Для стягнення штрафних санкцій необхідним є подання відповідного позову до суду за правилами цивільного судочинства.

 

04.02.2023 

Догляд за особами, які його потребують

Одним із видів соціальних послуг, передбачених законодавством України є постійний догляд за особами які його потребують. До числа таких осіб входять: особи з інвалідністю I групи;  діти з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 9, ст. 306).

Оформити догляд над  вказаною вище категорією осіб може фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг, особа із числа членів своєї сім’ї, які спільно з нею проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Для оформлення  постійного догляду за особою яка його  потребує потрібно звернутися  до органу опіки  та надати наступний  перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати  постійний  догляд  за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорту  особи яка буде здійснювати догляд та особи щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медичка довідка  особи яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо  реєстрації  місця проживання;

– документи  щодо права власності  на майно  або  право користування  ним;

-довідка лікарської комісії, яка  підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями він також має написати заяву про те, аби йому призначили  особу, яка  буде здійснювати постійний догляд за ним.

Держаною забезпечено порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено  порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#n32)

Також     повідомляємо, що  рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку.

Якщо у Вас виникнуть додаткові питання, Ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати наш сайт – https://www.legalaid.gov.ua/ чи самостійно знайти правову інформацію, що Вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua.

 

01.02.2023 

Виїзд держслужбовців за кордон в умовах воєнного стану

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення обмежити перетин державного кордону чиновниками під час воєнного стану. Воно стосується всіх посадових осіб центральної та місцевої влади, а також правоохоронців, народних обранців, прокурорів тощо.

Чи можуть непридатні до військової служби держслужбовці виїжджати за кордон, а також які винятки передбачає для чиновників чинне законодавство?

Кому з держслужбовців заборонено перетинати державний кордон під час воєнного стану?

 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» обмежує право на виїзд за кордон:

– членам Кабінету Міністрів України, першим заступникам та заступникам міністрів;

– керівникам центральних органів виконавчої влади, їх першим заступникам та заступникам;

– державному секретарю Кабінету Міністрів України, його першому заступнику та заступникам;

– керівнику Апарату Верховної Ради України, його першому заступнику та заступникам;

– державним секретарям міністерств;

– керівнику Офісу Президента України та його заступникам;

– керівникам інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступникам;

– голові Служби безпеки, його першому заступнику та заступникам;
– голові та членам Національної ради з питань телебачення і радіомовлення;

– голові та членам Рахункової палати;

– голові та членам Центральної виборчої комісії;

– головам та членам інших державних колегіальних органів;

– секретарю Ради національної безпеки і оборони України, його першому заступнику та заступникам;

– народним депутатам України;

– уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам;

– голові Національного банку України, його першому заступнику та заступникам;

– постійному представнику Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступникам;

– головам місцевих держадміністрацій, їх першим заступникам та заступникам;

– суддям Конституційного Суду України, суддям, прокурорам;

– керівникам інших державних органів та їх заступникам;

– депутатам місцевих рад, а також керівникам структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівникам, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування;
– керівникам державних унітарних підприємств та їх заступникам;
– головам та членам виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі;
– головам та членам виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств.

Виїзд за межі України посадовим особам із цього переліку можливий лише у разі службових відряджень.

Чи мають право перетинати кордон держслужбовці з переліченого списку, які за висновком ВЛК визнані непридатними до військової служби?

Виїзд за кордон таким посадовим особам дозволено для службових відряджень та за наявності виключних підстав. А визнання держслужбовців за висновком військово-лікарської комісії непридатними до військової служби за станом здоров’я, не є підставою для перетину ними державного кордону.

За якими винятками держслужбовцям дозволяють виїжджати за кордон?

Виїзд за межі України таких посадових осіб можливий у виняткових випадках.
Зокрема, дозволено виїзд:

– жінок (у тому числі тих, які є усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, одними з прийомних батьків або одними з батьків-вихователів) та/або чоловіків – одиноких батьків, одиноких усиновлювачів або опікунів, піклувальників, прийомних батьків чи батьків-вихователів (за умови, що вони не перебувають у шлюбі та самостійно виховують та утримують дитину без участі матері), які мають або виховують дитину/дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, або для їх супроводу для виїзду за межі України.

Дозвіл на виїзд таких осіб здійснюють уповноважені особи Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.
– для лікування за кордоном на підставі документів, які дають право на виїзд/в’їзд в Україну. Окрім цього необхідний лист Міністра охорони здоров’я про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном. Виїзд таких осіб дозволено у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення;

– у разі смерті за кордоном одного з членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення.

 

 31.01.2023 

Майно, яке не може бути поділене між подружжям

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою. Якщо це стосується нерухомого майна, то укладається договір про поділ цього нерухомого майна. Можливим є також укладення договору про виділ в натурі нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя. Обов’язковою умовою укладення вищезгаданих договорів є нотаріальне посвідчення.

У випадках недосягнення згоди між подружжям шляхом переговорів, питання поділу майна можливо вирішити у судовому порядку.

Але законодавець також захищає право особистої приватної власності.

Так яке ж майно не відноситься до спільного майна подружжя?

Дане питання регулює глава 7 Сімейного кодексу України. Так статтею 57 цього Кодексу визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Також хочеться звернути увагу, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

 

 24.01.2023 

Права та гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців

Потрапляння у полон та зникнення безвісти на будь-якій війні   на жаль є майже буденним явищем. Таке  трапляється  стається й нині з нашими захисниками та захисницями, які боронять нашу землю в битві з російською навалою.  Законодавство  України   передбачає надання певних прав та гарантій для членів сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців.

Коли з військовим втрачено зв’язок, родичі мають звертатися за інформацією до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання або призову військовослужбовця.

ВАЖЛИВО! Гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців починають діяти після отримання доказів зникнення або полону.

Члени сім’ї зниклих безвісти або полонених військових мають право на соціальний захист, зокрема за військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення. Родичі можуть отримувати зарплату та одноразові додаткові виплати з дня захоплення в полон і до моменту завершення лікування, якщо в ньому є потреба після повернення з полону. Для членів сімей зниклих безвісти можливим є отримання виплат з моменту встановлення причин зникнення і за весь період його, якщо обставини зникнення є поважними.

Звертаємо увагу, що  для того, щоб оформити виплати, члену сім’ї потрібно подати заяву на ім’я командира військової частини. Виплати мають надаватися до повного з’ясування обставин захоплення в полон або визнання безвісти зниклими.

Детальний порядок закріплений у постанові Кабміну від 30.11.2016 року №884. Виплачується також додаткова винагорода 100000 гривень на період війни. Додатково непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Для дітей зниклих безвісти й полонених передбачено позачерговий прийом у дитячі заклади за місцем проживання. Додатково для дітей, у яких один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем та був визнаний судом безвісти зниклим при виконанні обов’язків військової служби, гарантоване зарахування поза конкурсом до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України.

У Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачені також й інші пільги.

Члени сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців забезпечуються путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою половини вартості.

Членам сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги в жилих будинках усіх форм власності в межах установлених норм.

Батьки військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту, крім таксі, за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.

Члени сімей мають право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевої влади в будівництві, якщо виявили бажання побудувати приватний будинок.

Родичі зниклих безвісти мають право на безоплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду та позачергове право на поліпшення житлових умов за потреби.

Нагадуємо, що  у разі виникнення правових питань Ви можете звертатися до Володимирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Володимир, вул. Івана Франка, 8, тел. (03342) 3-80-16    

 

19.01.2023 

Порядок позбавлення батьківських прав

Трапляється, що один із батьків не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров’ям, не допомагає фінансово, не виявляє жодного батьківського піклування без поважної на те причини. І тоді іншу сторону цікавить, які є підстави позбавлення батьківських прав.

Дане питання регулюється Цивільним кодексом, Сімейним кодексом. Згідно ст.164 СК України мати/ батько можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо вони:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
• ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
• жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
• є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав необхідно звернутись до суду із відповідним позовом. Такі справи за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав. Проте, щоб це зробити перш за все потрібно встановити, що матір/батько свідомо порушує батьківські обов’язки.

Також потрібно звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок, в якому буде зазначено, чи дійсно матір/батька слід позбавити батьківських прав, оскільки при розгляді судом питання обов’язковою є участь даної установи, яка має подати до суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов’язковим для суду і суддя може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Доказами, які можливо долучити до справи можуть бути покази свідків, характеристика з місця проживання, акт обстеження матеріально побутових умов проживання, довідка з лікарні про стан здоров’я дитини і хто з батьків дбає про її здоров’я, квитанції про придбання ліків для дитини. Якщо дитина відвідує гуртки, то звідти можна долучити довідку про те, хто з батьків дбає про розвиток дитини.

Таким чином, для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав, потрібно звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

 

15.01.2023 

Особливості правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Наразі через повномасштабну війну росії проти України та дії окупантів у багатьох регіонах нашої держави відбуваються викрадення громадян. Доля деяких українців наразі залишається невідомою, зв’язок між рідними та близькими втрачений. Тому важливим для людей, які втратили зв’язок з близькою людиною, є визначення правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо.

Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти, – фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

У свою чергу особою, зникла безвісти за особливих обставин вважається особа,  яка зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Куди звертатися  для розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин

Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України (повідомлення про зникнення приймається поліцією в день звернення усно чи письмово).

Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). Для того, щоб надіслати електронне звернення Вам необхідно оформити заяву за встановленим зразком та надіслати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об’єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

Проте, перш ніж звертатися до поліції,  першочергово необхідно  зв’язатися зі знайомими, родичами, які можуть володіти інформацією про місцезнаходження особи. Зателефонувати до місць, де людина могла затриматись, чи куди, скоріш за все, прямувала би в тій чи іншій ситуації (затрималась на роботі, навмисно не виходить на зв’язок і просто поїхала до друзів у інше місто відпочити від усіх, перебуває на лікуванні, про яке не хотіла повідомляти оточуючих тощо), щоб упевнитись, що людина саме зникла, а не відсутня для вас чи з об’єктивних причин.

Якщо ж  людина дійсно загубилась чи зникла, слід зателефонувати до станції швидкої допомоги за номером 103 для консультації щодо подальших дій, або  1503 для отримання інформації про осіб, які поступили на госпіталізацію.

У разі, коли  припущення про зникнення підтвердилося, необхідно терміново звернутися до поліції за номером 102 та зателефонувати на гарячу лінію за безкоштовним номером 0800500202, де можна отримати консультацію щодо подальших дій.

У  повідомленні про зниклу людину слід зазначити паспортні дані; опис зовнішності з особливими прикметами у разі наявності таких (особливості зовнішності, наявність татуювань та шрамів, також у що була вдягнена людина на момент зникнення тощо); інші відомості, що можуть допомогти у пошуках (номер мобільного телефона, дані про автомобіль та інше).

УВАГА! В  Україні з травня працює Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який  координує кол-центр з розшуку зниклих безвісти як військових, так і цивільних осіб та  співпрацює з Національним Інформаційним Бюро при Мінреінтеграції у питаннях інформації щодо зниклих безвісти.

Припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин

Розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім’ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім’ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Права осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та їхніх родичів

Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

У разі якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин на території України, є громадянином іншої держави, Національна поліція України зобов’язана в установленому законодавством порядку повідомити уповноважені органи держави, громадянином якої така особа є, про факт її зникнення та про результати її розшуку.

Близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Вони мають право на подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім’ї таких осіб.

Члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права можуть за їх згодою залучатися Національною поліцією України до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права з власної ініціативи, за погодженням з Національною поліцією України, мають право брати участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, надавати допомогу і сприяння органам Національної поліції України у розшуку таких осіб у формах, не заборонених законодавством.

Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім даних, які отримано в результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.

Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Опікун над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.

Опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснюється та припиняється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

У разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти за особливих обставин, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Якщо на утриманні особи, зниклої безвісти за особливих обставин, були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, над такими особами встановлюється опіка.

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.

За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

За особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яка зникла безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування, але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою в порядку, встановленому законодавством.

Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими актами законодавства України.

Виплати в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

12.01.2023 

Мобінг на роботі

Проблема цькування або несприятливого ставлення колег на роботі в Україні була і залишається актуальною. І якщо колись такі дії кривдників замовчувалися або могли не братися до розгляду роботодавцем чи уповноваженим органом – то на сьогоднішній день за згадані вище діяння законодавством України передбачена адміністративна відповідальність.

Так, 23 грудня 2022 року в нашій державі набрав чинності Закон України від 16.11.2022 р. № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенню прав у сфері праці». Ним, зокрема, доповнено кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 173⁵, якою передбачено відповідальність за мобінг або ж цькування на робочому місці. Зі змінами можна ознайомитися за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text.

Що ж таке мобінг?

Мобінгом (цькуванням) — є дії або бездіяльність працівника, групи працівників чи роботодавця, які носять систематичний характер і  принижують честь, гідність чи ділову репутацію окремо взятого члена трудового колективу. Метою вчинення таких діянь може бути набуття, зміна, припинення трудових прав і обов’язків працівником, а формою прояву – психологічний чи економічний тиск.

Економічний тиск може проявлятися у нерівній оплаті праці у відношенні з іншими працівниками, безпідставному позбавленні премій, надбавок, бонусів.

Психологічний  – це створення несприятливої робочої атмосфери, ігнорування працівника, поширення неправдивих чуток, наклепів як усно, так і за допомогою засобів електронних комунікацій.

Необхідно зазначити, що такі обставини несуть надзвичайну шкоду для особистості, що проявляється у заниженні самооцінки та професійної придатності, депресивному стані, а також нерідко – доведенні до самогубства.

Крім того, такі чинники будуть несприятливими не тільки для самого працівника, а й для організації, з якою у нього трудові відносини, адже диструктивність вноситься і в процес трудової діяльності і безпосередньо впливає на кількісні і якісні показники результативності роботи.

Яка відповідальність передбачена за цькування?

Стаття 173⁵   КУаАП передбачає адміністративну відповідальність винної особи за мобінг:

• Штраф у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.) чи громадські роботи терміном 20-30 годин. Крім того, на підприємця, що використовує найману працю, або посадову особу, у підпорядкуванні якого перебуває працівник, накладається штраф розміром від 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або ж громадські роботи – 30-40 годин.
• В разі вчинення мобінгу групою осіб чи повторно протягом року – накладається штраф – 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або суспільно корисні роботи – 30-40 годин. Для керівників відповідальність дещо вища – штраф від 200 до 400 н.м.д.г. (3400-6800 грн), або суспільно корисні роботи терміном від 40 до 60 годин.

Який алгоритм дій працівника, який зазнав мобінгу в трудовому колективі?

Кожен працівник, стосовно якого відбувається цькування в трудовому колективі має паво на захист своїх прав, які гарантовані Конституцією України та Кодексом законів про працю.

Так, з метою покарання винних, потерпілій особі потрібно:

1. Зробити фіксацію діяння колег чи керівника. Це можуть бути записи розмов у колективі чи телефонних розмов, електронне листування, скріншоти дописів у соціальних мережах. Важливо також мати ксерокопії розпоряджень\наказів щодо преміювання, додаткових грошових нарахувань, переведень, тощо.
2. Написати скаргу до Державної служби України з питань праці та додати до неї зібрані раніше докази. Цей державний орган повинен здійснити перевірку, додатково зафіксувати докази, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
3. Всі вище зібрані матеріали юристи Держпраці направляють до суду, який встановлює наявність мобінгу та призначає вид та розмір адміністративної відповідальності кривднику/кривдникам.
4. Крім того, потерпіла особа може вимагати, щоб їй відшкодували матеріальну чи моральну шкоду, яку вона зазнала. Підтвердженням цього можуть слугувати платіжки за консультації з психологом, чеки за купівлю лікарських засобів.

Таким чином, в грудні цього року в законодавстві України з’явилася норма, що передбачає адміністративну відповідальність за одну з форм насильства у трудовому колективі – мобінг, яка покликана запобігти цькуванню працівників один одного, або ж керівником. Крім того таке нововведення сприяє наближенню та гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де починаючи з 1993 року країни-учасниці почали закріплювати норми по боротьбі з мобінгом у власному трудовому законодавстві.

 

09.01.2023 

Порядок зняття з реєстрації місця проживання особи, яка не проживає за адресою реєстрації протягом тривалого часу

Як діяти якщо у вашому житловому будинку зареєстрований («прописаний»), але не проживає член вашої сім’ї, який вже протягом тривалого часу проживає за кордоном і не є співвласником, а також не має змоги приїхати в Україну, не може написати довіреність, щоб ви могли зняти з реєстрації? У зв’язку з цим виникають незручності, оскільки нема змоги оформити субсидію в органах соціального захисту населення тощо.

Якщо особа відсутня і ви не маєте її довіреності із згодою на зняття з місця реєстрації, то знімати з місця реєстрації потрібно в примусовому порядку.
Згідно діючого Житлового Кодексу, примусово зняти з реєстрації місця проживання («виписати») особу можна тільки через суд і у випадку, коли вона не є власником (співвласником) житла, у якому вона зареєстрована, а також, відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Для того, щоб звернутися у суд, потрібно встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи у квартирі більше 1 року. Для цього слід звернутися до ЖЕКу або ОСББ, чи іншої обслуговуючої організації, щоб комісія склала акт, в якому будуть зафіксовані факти відсутності проживання особи. Додатково вищевказаний факт ви можете підтвердити показами свідків.

Враховуючи всі обставини справи, суд може винести рішення про втрату цією особою права на користування житлом.

Ви можете звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації лише на підставі винесеного на вашу користь рішення суду.

Отже, для того, щоб зняти з реєстрації місця проживання особу, яка довший час не проживає, потрібно:

• встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи за місцем реєстрації (зафіксувати в акті, показами свідків);
• звернутися до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом;
• на підставі позитивного рішення суду звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації.

Це питання регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Житловим Кодексом, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

 

 04.01.2023 

Які зміни відбулись стосовно нарахування та виплат лікарняних у 2023-му році

1 січня 2023 року набув чинності законопроєкт №3663 про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України». Про те, які саме ці зміни та як вони впливатимуть на розрахунки лікарняних у 2023-му році, розповідається у консультації системи безоплатної правової допомоги.

 

Так, з 1 січня 2023 року більшість повноважень Фонду соціального страхування держави перейшло до Пенсійного фонду України, через що виплатами у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві тепер займаються саме підрозділи ПФУ.

І тому головна зміна, яку зазнали підприємства, організації , установи, що мають працівників, торкнулася комісії (або призначалися уповноважені, якщо на підприємстві до  п’яти співробітників) із соціального страхування. Такі комісії були обов’язковими як для державних, так і для приватних чи інших підприємств і навіть ФОП. Відтепер рішення про призначення або відмову в призначенні допомог за листками непрацездатності має приймати сам роботодавець або уповноважена ним особа.

Все інше переважно залишилося незмінним та порядок оформлення лікарняного та відповідних виплат за ним відбувається за наступним алгоритмом.

У разі хвороби працівник першочергово звертається до лікаря. Надалі лікар в електронній системі охорони здоров’я формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність, який в режимі онлайн надходить до електронного реєстру листків непрацездатності Пенсійного фонду, де одразу формується електронний лікарняний.

Роботодавець у свою чергу, як і раніше, подає заяву-розрахунок (за старою формою), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам кошти, через особистий кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг без укладання окремого договору.

Функціонал пункту меню “Заяви-розрахунки” особистого кабінету страхувальника дає можливість пошуку та перегляду заяв-розрахунків відповідно до визначених критеріїв:

– період реєстрації листків непрацездатності,

– тип заяви-розрахунку (за електронними листками непрацездатності);

– здійснення формування (редагування) та відправки заяви-розрахунку до Пенсійного фонду України.

Зверніть увагу! Під час створення заяви-розрахунку роботодавець зобов’язаний вводити дані з е-лікарняного та Реєстру застрахованих громадян. Також до заяви-розрахунку можна додавати коментарі, пояснення та, за необхідності, скановані копії документів, які можуть бути використані під час прийняття рішення щодо фінансування.

Враховуючи, що через ситуацію в країні існує можливість вимкнення електроенергії або Інтернету, законом передбачено, що роботодавець має можливість скласти заяву-розрахунок в паперовій формі та подати її до будь-якого сервісного центру головних управлінь Пенсійного фонду України в регіонах.

Також зауважимо, що одна заява-розрахунок має містити не більше 200-т листків непрацездатності.

Пенсійним фондом України опубліковано покроковий алгоритм подання заяви-розрахунку в електронному вигляді:

1) на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України необхідно натиснути  кнопку “Вхід”, ідентифікувати себе як юридичну особу, підтвердити вхід за допомогою КЕП та паролю до нього і натиснути кнопку “Увійти”;

2) у розділі “Заяви-розрахунки” треба обрати кнопку “Створити нову” – на екрані з’явиться форма заяви-розрахунку, в якій потрібно додати інформацію в зазначені поля (деякі з них, як-то наприклад, “Код за ЄДРПОУ страхувальника”, система заповнює автоматично). Обов’язкові для заповнення поля при пропущенні система позначає червоним кольором. Важливо! Деякі символи не можна використовувати, наприклад, лапки в назвах підприємств та організацій. Про використання некоректних знаків програма повідомить написом “Поле містить заборонені символи” та позначить рядок червоним кольором. Після заповнення усіх необхідних рядків можна тиснути “Продовжити”;

3) після підвантаження системою готових до сплати листків непрацездатності, на екрані з’являються два додаткових поля щодо лікарняних, виплати/частину виплат за якими відшкодовує Пенсійний фонд України: “Додаток про тимчасову непрацездатність” та “Додаток про тимчасову непрацездатність внаслідок нещасного випадку або профзахворювання”;

4) для того, аби внести необхідну інформацію по конкретній людині, необхідно натиснути на піктограму “олівець” у полі з прізвищем людини –  у додатковому вікні, яке відкривається, деякі рядки будуть заповнені автоматично, а деякі потрібно заповнити вручну. 

У разі потреби змінити дані про страховий стаж (зокрема, коли не враховано інформацію про стаж, набутий після звітного кварталу), це можна зробити вручну. Коли усі обов’язкові поля буде заповнено, необхідно натиснути кнопку “Зберегти”. Після цього вносити зміни ще є можливим;

5) якщо заяву-розрахунок оформлено  повною мірою за всіма обраними лікарняними листками, й вона є перевіреною та достовірною, для подальшої роботи необхідно обрати опцію “Сформувати заяву-розрахунок” – документ відкриється у новому вікні, і  його можна завантажити та роздрукувати.

Підписану заяву-розрахунок необхідно відправити до ПФУ.

Перевірити статус лікарняного (“прийнято”, “не прийнято”, “в опрацюванні”) можна в розділі “Заява-розрахунок”, опція “Пошук”.

Слід зазначити, що як і раніше — перші 5 днів лікарняного оплачуються за рахунок роботодавця, а починаючи з шостого дня – за рахунок страхових коштів. У випадку лікарняних внаслідок нещасного випадку на виробництві – з 18 дня непрацездатності. При цьому, скорочено час, протягом якого роботодавцям за поданими заявами-розрахунками мають надходити страхові кошти для виплати лікарняних.

Якщо раніше Фонд соціального страхування України перераховував кошти роботодавцям протягом 10-ти днів після надходження заяви-розрахунку, тепер Пенсійний фонд України має на це лише 3 дні.

 

01.01.2023 

Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

З настанням холодної пори року і, відповідно, опалювального сезону, знову набирає актуальності питання тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на безоплатній основі та можливості для особи, що надала безоплатно прихисток, отримати компенсацію витрат за це. Про порядок та умови отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО розповідається у даній консультації.

Відповідно до пункту 1 Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333 компенсація здійснюється  щодо витрат, що пов’язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) ВПО:

• які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
• житло яких зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо якого подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Право на отримання компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) ВПО мають громадяни України, які є власниками житла, або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях ВПО (крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України). При цьому важливою умовою надання компенсації є відсутність заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги.

Порядок отримання компенсації:

1.Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення ВПО особи, які їх розмістили, зобов’язані подати повідомлення в паперовій або електронній формі на електронну адресу уповноважених органів за місцем розташування житлового приміщення.

У повідомленні потрібно зазначити наступну інформацію:

• щодо особи, яка розмістила ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; реквізити документа, що підтверджує право власності/користування нерухомим майном; адреса місцезнаходження об’єкта нерухомого майна);
• щодо кожного ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; дата і номер довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).

У разі подання повідомлення в паперовій формі особа, що розмістила ВПО, подає зазначену інформацію із пред’явленням підтвердних документів. У разі подання повідомлення в електронній формі до такого повідомлення додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) таких документів.

2.Не пізніше ніж протягом 5 днів з дня закінчення звітного місяця особа, яка розмістила ВПО, подає в паперовій формі (або електронній формі на електронну адресу) до уповноваженого органу за місцем розташування житлового приміщення заяву для отримання компенсації.

3.Заява розглядається уповноваженими органами протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви, протягом яких проводиться перевірка наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання та документів.

Розрахунок розміру компенсації:

• Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі – людинодень), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік ВПО відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія).
• Кількість людиноднів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.
• Сума компенсації у період з 1 жовтня 2022 р. по 31 березня 2023 р. визначається на рівні 30 гривень за кожен людинодень.

Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, здійснюється у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами (за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги).

 

30.12.2022 

Отримання грошової компенсації рідними військовослужбовця, який перебуває у полоні

Війна зламала долі тисяч українців, відібрала життя, домівки, розлучила рідних. Наші захисники мужньо відстоюють територіальну цілісність держави, жертовно віддаючи своє життя чи свободу. В російському полоні перебувають тисячі наших військовослужбовців, а їхні родини тим часом через війну вимушені шукати прихистку як внутрішньо переміщені особи. Як отримати грошову компенсацію батькам військовослужбовця, який перебуває у полоні?

Чи зберігаються грошові виплати, якщо військовий перебуває в полоні

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовим, захопленими в полон зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Чи виплачується грошове забезпечення сім’ям таких військових

Сім’ям зазначених військових щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим це не стосується військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених військових формувань та правоохоронних органів.

Хто з членів сім’ї має право отримати грошові виплати

Грошові виплати отримують такі члени сімей військовослужбовців:

• дружина (чоловік),
• якщо дружини (чоловіка) не має – повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку),
• особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців,
• якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей – батьки військовослужбовців рівними частками.

Протягом якого часу здійснюється виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців

Гроші виплачуватимуть до тих пір, поки не будуть повністю з’ясовані обставини захоплення військовослужбовців у полон або заручниками,  або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Які документи необхідно подати для отримання виплати

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

1. копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
2. довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
3. копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
4. копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
5. копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, – копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов’язково зазначаються підстави для такої відмови і звісно, таке рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

 

29.12.2022 

Як стягнути аліменти з людини, яка живе за кордоном?

За Українським законодавством батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, незважаючи на  те, в якій країні вони проживають.

Отож, підготували для вас покрокову інструкцію про те, як стягнути аліменти з одного з батьків, який відмовляється добровільно їх сплачувати та проживає за кордоном.

Крок 1. Найперше, що потрібно зробити, це отримати рішення суду України про стягнення аліментів. У цьому вам може допомогти система безоплатної правової допомоги, контакти найближчого пункту доступу до безоплатної правової допомоги, Ви можете знайти на нашому сайті – www.legalaid.gov.ua, або звернутись за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

Той із батьків, із ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. І вже з рішенням національного суду про стягнення аліментів стягувач може звертатися до компетентного органу (суду) іноземної держави.

Крок 2. Звернутися до суду іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

Дане клопотання повинно містити інформацію про відповідача (боржника), а саме:

повне ім’я, дату народження, громадянство, адресу проживання протягом останніх 5 років (наскільки це відомо Вам, рід занять і місце роботи, фотокартку (за можливості), наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про майно, яке йому належить та іншу будь-яку корисну для справи інформацію.

Вказане клопотання необхідно надіслати до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції, контакти яких Ви можете знайти на сайті Мін’юсту – https://minjust.gov.ua/str_ter.

До клопотання необхідно додати документи, оформлені належним чином судом, що виніс рішення, а саме:

• копія судового рішення;
• довідка про те, що рішення набрало законної сили;
• довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України
• довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
• копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
• фотокартка стягувача.

Також, зверніть увагу на ці моменти:

Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом із перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

Рішення по цьому питанню приймається протягом 1 місяця від дня його надходження. Цей строк може становити більш ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.

Нотаріально завірений переклад не вимагається. Достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів.

Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій.

Якщо у вас виникли додаткові питання, ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/

 

26.12.2022 

Розірвання трудового договору під час воєнного стану

Під час війни в Україні діють особливі правила трудових відносин. Це стосується також і порядку розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства.

Підставою припинення трудового договору є розірвання його з ініціативи працівника.

Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• інші поважні причини.

Про розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства, розповідає Валерія Джевага .

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Без двотижневого строку попередження працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою, у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існує загроза для життя і здоров’я працівника.

Внутрішньо переміщена особа і особа, яка не має статусу ВПО, але мала трудові відносини з роботодавцем із зони конфлікту, яка не звільнилась з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання може припинити трудові відносини, надавши письмову заяву (за можливості нотаріально посвідчену заяву) про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява надіслана роботодавцю рекомендованим листом.

У разі неможливості направити заяву про звільнення засобами поштового зв’язку Укрпошта, через припинення приймання поштових відправлень, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою.

Форма заяви за посиланням https://bit.ly/3hnaATl

Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору, вносить запис до трудової книжки працівника та повідомляє про це:

роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

територіальний орган Пенсійного фонду України;

територіальний орган Державної податкової служби”.

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

 

Куди звертатись в разі виникнення трудового спору

Трудові спори розглядаються:

• комісіями по трудових спорах;
• районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

 

Як отримати безоплатну правову допомогу:

Отримати усну консультацію з вашого правового питання можна у контакт-центрі системи БПД за номером: 0 800 213 103

Якщо вам зручно отримати правову допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот

Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

Правові консультації можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid.

Тут зібрані усі сервіси доступу системи безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

 

24.12.2022

Як встановити родинні відносини, якщо в документах розбіжності?

Інколи одна неправильна літера у прізвищі стає «каменем спотикання» при оформленні спадщини, різного роду договорів, пенсії по втраті годувальника… І в документах брат – не брат, і батько – не батько. Найчастіше помилку у написанні прізвища, імені або по батькові помічають уже після смерті родича, коли прийшовши до нотаріуса, виявляється, що підтвердити родинні відносини неможливо через розбіжності у документах. У такому разі, або у разі відсутності будь-яких документів про підтвердження родинних відносин, такий факт потрібно доводити у судовому порядку.

Перш ніж подати заяву до суду, потрібно звернутись до органу, який видав документ, в якому допущена помилка. До прикладу, якщо це свідоцтво про народження або свідоцтво про смерть, то варто звернутись до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін,  доповнень чи виправлень у записи актів цивільного стану. Якщо  ж змінити нічого неможливо, відповідний орган надасть роз’яснення або довідку про неможливість поновлення втрачених записів або внесення змін.

Із заявою про встановлення факту родинних відносин слід звернутись до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання  заявника у порядку окремого провадження (ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України) із дотриманням вимог, встановлених ст.175 ЦПК України.

У такій заяві зазначається:

• який факт заявник просить встановити та з якою метою;
• причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
• докази, що підтверджують даний факт.

До заяви необхідно додати:

• документи, що посвідчують особу заявника;
• документ, що підтверджує родинні відносини, в якому допущені розбіжності (свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть і т.п.);
• роз’яснення або довідка про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
• докази, які підтверджують наявність родинних відносин (довідки органів місцевого самоврядування, виписки з погосподарських книг або домових книг, листи, рішення судів, сімейні фотографії і т.п.).

Для таких справ важливо, щоб факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження:

• мав юридичне значення, тобто встановлювався з певною метою: оформлення спадщини, пенсії у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
• мав безспірний характер, тобто ніким не оспорюється (при наявності спору про право суд може відмовити у відкритті провадження або залишити заяву без розгляду).
• чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту.

Заінтересовані особи у таких справах можуть бути й інші спадкоємці, територіальна громада, орган державної влади, залежно від мети встановлення.

За подання заяви до суду слід сплатити судовий збір – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (на сьогодні – 496,20 грн.).

Рішення суду про встановлення факту родинних відносин є підставою для отримання необхідного документу, а не замінює його.

Щоб згодом не витрачати час та гроші на встановлення фактів у судовому порядку, будьте пильні та уважні при отриманні будь-яких документів, що встановлюють особу, і перевіряйте у них кожну літеру.

19.12.2022

В яких випадках відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

Часто в землекористувачів виникають запитання як їм відшкодувати збитки, хто їх має відшкодовувати та що підлягає вішкодуванню.

Коли відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, які заподіяні за умов:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або їхнього видобування.

Хто ж відшкодовує заподіяні збитки? 

Той, хто користується земельною ділянкою, той і відшкодовує збитки. А це можуть бути  як органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування так і громадяни та юридичні особи. Окрім того, завдані збитки можуть відшкодовувати також й органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Що підлягає відшкодуванню?

У Порядку визначення збитків власникам землі і землекористувачам передбачено, що відшкодуванню підлягають:

• вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
• вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
• вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;
• вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;
• понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
• інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Хто визначає розмір завданих збитків?

Розміри  збитків  визначаються  комісіями,  які створені відповідними місцевими радами чи державними адміністраціями. Результати роботи цих комісій оформляються  відповідними  актами, що затверджуються органами, які їх створили.

Як обчислюються розміри завданих збитків?

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

 

12.12.2022

Як виправити помилку в правовстановлюючих документах?

При здійсненні різних дій, що мають юридичне значення, фахівці просять Вас уважно перевірити усі внесені у документ відомості, будь то заява, довідка, виписка чи інший документ. Проте, через людський фактор, подекуди можна сто разів перевіряти правильність написаного і так і не помітити помилки. Зазвичай, такі помилки потім виявляються при вчиненні певних юридичних дій, до прикладу  – купівлі/продажу. Тож, що робити, коли через помилку у документах ваше виявилось не вашим? 

Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права суб’єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

До правовстановлюючих документів належать такі документи:

• договір предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній  реєстрації чи його дублікат;
• свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
• свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом чи консульською установою України, чи його дублікат;
• свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором та інші.

Виправити помилку в правовстновлюючих документах можна двома способами:

1. Позасудовий порядок – звернутися до органу, який видав документ, з заявою про виправлення помилки. В даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.
2. Судовий порядок – такий спосіб потрібно застосовувати, якщо у виправленні помилки відмовлено або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган в якому знаходиться архівна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

Для вирішення питання в судовому порядку потрібно звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Застосовувати процедуру встановлення фактів, які мають юридичне значення, можна за наявності таких обставин:

• відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, це означає, що саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
• чинне законодавство не передбачає іншої можливості їх встановлення;
• заявник не може іншим чином отримати чи відновити втрачені документи, які посвідчують факти, які мають юридичне значення;
• якщо встановлення факту не пов’язується з вирішенням спору про право.

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа, подається до місцевого суду за місцем реєстрації проживання.

Така заява повинна містити:

Найменування суду до якого подається заява.

1. Прізвище, ім’я та по батькові заявника та заінтересованих осіб, місце проживання перебування, місцеднаходження для юридичних осіб, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності  або номер і серію паспорта, відомі номера засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
2. Інформація про те який факт заявник просить встановити.
3. Причини не можливості відновлення документації.
4. Докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені обставини і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

08.12.2022

Як не стати жертвою самовільного зайняття земельної ділянки

Серед усіх об’єктів права власності, земля завжди займала особливе місце, оскільки це одне з найбільших соціальних благ. Водночас, цей об’єкт дуже вразливий до посягань недобросовісних землекористувачів.

Так, до Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги час від часу звертаються власники земельних ділянок, які виявили, що їх земля використовується іншою особою. Отже, вони постраждали від самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Проте, важливо розуміти, що законодавством України передбачений захист прав землевласників та встановлена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Так, Стаття 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за такі дії передбачає накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

Стаття 197-1 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У цьому випадку передбачене покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Крім того, статтею 212 Земельного кодексу України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та приведення їх до придатного для використання стану. Для цього потрібно звернутися до суду з позовними вимогами про зобов’язання порушника звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. До позову доречно додати висновок Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, яким встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, а також наведений розрахунок розміру шкоди, заподіяної такими діями.

 

04.12.2022

Яке покарання чекає на тих, хто принесе додому незаконно вирубану ялинку

Хоча за Кримінальним Кодексом України у частині викрадення дерев у даному випадку жінки мають лише замах на кримінальне правопорушення, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, але відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення. Окрім того, шкода лісгоспу вже була нанесена. Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Адміністративна відповідальність  у свою чергу настає за незаконну порубку і пошкодження дерев або чагарників, за їх перевезення, зберігання, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, всі ці діяння тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо особа протягом року вчинить повторно вищезазначене порушення, тоді можливе накладення штрафу від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 600 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за кожне незаконно вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерево на порушників чекають штрафи: на фізичних осіб – від 510 до 1020 грн., на посадових осіб – від 2550 до 5100 грн.

Якщо незаконна порубка лісу заподіяла істотну шкоду, то наступає кримінальна відповідальність. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк. При цьому, істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, – карається обмеженням волі на строк від 3 до 5років або позбавленням волі на той самий строк.

Вищевказані дії, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, – караються штрафом від 1500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Якщо діями, зазначеними вище, було спричинено тяжкі наслідки, такий злочин  карається позбавленням волі на строк від 5 до 7 років. Тяжкими наслідками вважаються такі, що у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Окрім того, за кожне самовільно зрізане дерево нараховується шкода, заподіяна лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев. Розмір нарахованої шкоди залежить від діаметра пня зрізаного дерева у корі біля шийки кореня: до 10 см – 498,45 грн., від 10,1 до 14 см. – 878,22 грн., від 14,1 до 18 см – 2254,92 грн., від – 18,1 до 22 см – 4628,52 грн.

Тож, при купівлі новорічних дерев у місцях продажу, необхідно слідкувати за тим, аби дерево було промарковане спеціальним уніфікованим засобом: самоклейною етикеткою зі штрих-кодом або ж пластмасовою биркою-стяжкою.

 

01.12.2022

КОМПЕНСАЦІЯ ВІД ДЕРЖАВИ СІМ’ЯМ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВИХ

Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати компенсацію – одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Це право забезпечує Постанова Кабміну №168 від 28 лютого.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

На допомогу від держави можуть розраховувати не лише члени сім’ї загиблого захисника, але й особи, які перебували на його утриманні.

Це, зокрема:

• батьки,
• дружина/чоловік, які не одружилися вдруге;
• діти, які не мають і не мали своїх сімей;
• діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
• діти, обоє з батьків яких загинули або зникли безвісти.

Важливо, що діти вважаються членами сім’ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

До кола членів сім’ї також належать особи, які постійно мешкають із військовослужбовцем та ведуть спільний побут. Це можуть бути не лише близькі родичі військовослужбовця (рідні брати/сестри, онуки, дідусь/бабуся, тітка/дядько), але і близькі родичі дружини, вітчима, мачуха тощо.

Основним критерієм для визначення їх як членів родини є: проживання разом, ведення спільного побуту, ведення спільного бюджету і, відповідно, витрат.

Зазначеним особам, які хочуть отримати грошову допомогу від держави, необхідно довести приналежність до кола сім’ї загиблого військового у судовому порядку в рамках окремого провадження.

Також право на компенсацію мають особи, які перебували на утриманні загиблого військового. Однак на підтвердження такого факту має бути відповідний документ. Це може бути або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні особи, або рішення суду, отримане в рамках порядку окремого провадження. У такому разі слід подавати заяву до суду про встановлення юридичного факту, що людина перебувала на утриманні у загиблого.

Сім’я загиблого також може отримати допомогу на проведення похорону та спорудження пам’ятника. Наразі передбачена виплата у розмірі п’яти прожиткових мінімумів станом на дату загибелі військового.

Для отримання допомоги на поховання необхідно звернутися із заявою до органів місцевого самоврядування. До неї додаються такі документи:

– паспорт та ідентифікаційний код особи, яка звертається за допомогою;

– свідоцтво про смерть військового;

– копії документів, що підтверджують ступінь спорідненості заявника та загиблого;

– копія документа, що підтверджує участь військового у бойових діях (довідка з військової частини про обставини загибелі або повідомлення про загибель захисника, що надходить рідним від військкомату).

Якщо місцева влада раптово відмовляється виплачувати грошову допомогу членам сім’ї загиблого, що передбачена на похорон, то таке рішення можна оскаржити у суді.

Для отримання компенсації у 15 млн гривень необхідно:

1. Родині загиблого захисника або захисниці мають видати свідоцтво про смерть після сповіщення про його загибель військкоматом або військовою частиною.
2. Далі членам родини загиблого слід звернутися до командира військової частини з проханням надати:

– витяг з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу військової частини;

– документ, що свідчить про причини та обставини загибелі військового;

– витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.

Командир військової частини має зібрати і передати родині загиблого вказані документи у 10-денний термін.

3. Після отримання документів від командира військової частини необхідно звернутися до найближчого територіальної центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) і написати заяву про виплату одноразової грошової допомоги, додаючи отримані документи.

Крім уже зазначених витягів та свідоцтв, необхідно додати наступні:

– копію свідоцтва про смерть військового;

– копію лікарського свідоцтва про смерть;

– копії сторінок паспорта отримувача одноразової допомоги з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

– копію свідоцтва про народження загиблого (для виплати допомоги батькам);

– копію свідоцтва про шлюб (для виплати дружині);

– копію свідоцтва про народження дитини (для виплати дітям);

– копію рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (надають особи, які не були членами сім’ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

4. Усі копії завіряють у ТЦК СП, який приймає документи для виплати одноразової допомоги, після чого у 15-денний термін їх направляють до Департаменту соцзабезпечення Міноборони.

Спеціальна Комісія з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, отримавши документи, має протягом 30 днів ухвалити рішення про призначення компенсації або про відмову у виплаті.

5. У  разі схвального рішення документи, розглянуті Комісією, має затвердити міністр оборони України. Лише після цього кошти для виплати компенсації у розмірі 15 млн гривень перерахують на рахунок Командування Сухопутних військ ЗСУ, а уже звідти на рахунки членів сім’ї загиблого через обласні ТЦК СП.

Якщо членам сім’ї загиблого відмовили виплачувати компенсацію у розмірі 15 млн гривень, то це рішення можна оскаржити у суді. 

Важливо: строк на звернення за одноразовою грошовою допомогою становить три роки з моменту смерті військового. Компенсація розподілятиметься порівну між кожним членом сім’ї. 

У разі, якщо тіло загиблого військового не змогли вивезти з окупованих територій, то факт смерті має підтвердити командир військової частини і передати відомості заступнику командира частини по роботі з особовим складом. Останній має виключити загиблого зі списку особового складу військової частини, внести відповідні дані до реєстру та сповістити близьких про його загибель. А потім уже готувати документи про смерть.

Тобто, головне, щоб обставина смерті була документально затверджена, як мінімум, командиром роти, взводу або командиром частини. У такому випадку свідоцтво про смерть видається ДРАЦСом, але на підставі документів від військової частини, військкомату. Членам сім’ї загиблого захисника необхідно звернутися до ДРАЦСу, щоб отримати свідоцтво про його смерть.

Якщо ж така інформація не була передана і особа вважається зниклою безвісти, то рідні військового також можуть розраховувати на компенсацію. За таких обставин особу можуть визнати загиблою у судовому порядку. Для отримання грошової допомоги від держави у зв’язку із загибеллю захисника України, який вважається зниклим безвісти, необхідно в порядку окремого провадження звертатися до суду.

Однак є важливий момент – суд може визнати зниклого безвісти військового загиблим не раніше, ніж через шість місяців з того моменту, коли він зник безвісти у зв’язку з воєнними діями або після двох років від дня закінчення воєнних дій.

Про зникнення безвісти військового членів його родини також має повідомляти відповідальний за роботу з особовим складом військової частини. З того моменту можна відраховувати 6 місяців, а потім звертатися до суду. Звертатися з документами до військкомату із запитом на отримання одноразової грошової допомоги члени сім’ї можуть тоді, коли отримають рішення суду, що проголошує військового померлим. Таке рішення замінятиме свідоцтво про смерть.

Крім того, рідні та близькі військових, які вважаються зниклими безвісти та/або перебувають у полоні, мають право отримувати його грошове забезпечення у повному обсязі з моменту зникнення.

Тобто не тільки ставку, але й додаткове забезпечення, яке, відповідно до постанови Кабміну від 28 лютого №168, становить 100 тисяч гривень на місяць.

Грошове забезпечення рідні військового можуть отримувати до тих пір, поки його не визнають загиблим у судовому порядку або поки його остаточно не виключать зі списків особового складу військової частини.

 

30.10.2022

Що треба знати про статус учасника бойових дій

Багато захисників зараз боронять нашу державу, але не всі знають як отримати статус учасника бойових дій. Хто є учасниками бойових дій? Які документи необхідно надати, щоб отримати такий статус? Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

Хто є учасниками бойових дій?

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)*

Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України

Перелік осіб, що належать до учасників бойових дій, регламентується статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Право на отримання статусу учасника бойових дій мають не лише військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та й інші особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

Які документи необхідно надати, щоб отримати статус учасника бойових дій?

Для отримання статусу учасника бойових дій необхідні:

• Доповідна записка командира військової частини, в якій зазначаються псевдонім/позивний особи, часові та просторові показники виконання нею поставленого завдання.
• Витяг з наказу про залучення особи до виконання завдань руху опору.
• Витяги з відповідних розпорядчих документів з питань руху опору, що стосуються поставлених завдань, визначених у доповідній записці.
• За потреби – документ, що підтверджує зв’язок поранення (контузії, каліцтва) з безпосереднім виконанням завдань, виданий відповідною військово-лікарською комісією.

Захисникам, які в результаті виконання бойових розпоряджень та наказів отримали поранення (контузії, каліцтва), що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань, статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до виконання відповідних завдань.

Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

В разі неподання командиром в/ч документів, особа може самостійно звернутися до відповідної комісії. Всі необхідні документи надсилаються рекомендованим листом з повідомленням або подаються особисто.

Якщо ж в особи відсутні документи для підтвердження статусу учасника УБД, то необхідно звернутись із рапортом до командира військової частини.

У рапорті необхідно зазначити, що з метою отримання статусу учасника бойових дій особа просить надати необхідні документи.

 

24.10.2022

Особливості стягнення аліментів за умов воєнного стану

Деякі батьки завжди відповідально виконують свої обов’язки щодо матеріального забезпечення дитини, а інші навпаки цілеспрямовано ухиляються від цього. Наразі до законодавства України було внесено чимало змін та доповнень, аби уникнути збільшення кількості боржників зі сплати аліментів.

Війна – не привід забути про сплату аліментів, але з початком збройної агресії РФ проти України відбулися і певні зміни як у порядку  примусового їх стягнення так і під час добровільної сплати. Так, з прийняттям Верховною Радою Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, Закон України «Про виконавче провадження» було доповнено  рядом положень, пов’язаних із військовою агресію Російської Федерації на території нашої держави. Ці зміни набрали чинності 26 березня 2022 року.

Але слід зауважити, що питання стягнення аліментів під час війни не зазнало кардинальних змін, окрім виконання рішень на тимчасово окупованих територіях України державою-агресором.

Відповідно до змін тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

– припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).

– із 26 березня 2022 року можливим є проведення відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника лише на виконання рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян РФ, які проживають на території України на законних підставах.

– забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії РФ, у період такої окупації.
– за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача – на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Розглянемо основні зміни у порядку стягнення аліментів на період дії воєнного стану, які надають  можливість вирішити деякі проблемні питання з цього приводу для громадян :

– Нотаріальний договір: а) працюють не всі нотаріуси; б) нотаріус має право оформляти аліментний договір на звичайному аркуші паперу (з дотриманням низки правил), а не лише на спеціальному бланку.

– Звернення до суду з питання стягнення аліментів: бойові дії та тимчасова окупація перешкоджають здійсненню правосуддя на деяких територіях, тому територіальна підсудність окремих судів тимчасово змінилася. Щоб правильно визначити, до якого суду звертатись, необхідно знайти відповідь на це юридичне питання на сайті Верховного суду: https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/

Наразі багато чоловіків були мобілізовані і захищають нашу землю від окупантів. В зв’язку з цим дуже розповсюдженим стало питання матерів малолітніх і неповнолітніх діточок, а чи можливо  стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України. З цього приводу законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено. Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

 

20.10.2022

Чи можна отримати паспорт громадянина України закордоном

Повномасштабна війна в державі спонукала багатьох українців покинути Батьківщину і налагоджувати життя закордоном. Лише наявність паспорта, основного документа, який засвідчує безпосередній зв’язок особи з країною, надає можливість отримати відповідні пільги від  іноземних держав як для біженців, так і для осіб, які потребують  тимчасового захисту. У випадку втрати паспорта на території іноземної держави чи його відсутності, українське законодавство надає можливість його отримання в іншій країни.

Відповідна можливість затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України».

Порядок отримання паспортів у разі, якщо особа перебуває на території іншої держави

Щоб оформити потрібний документ, перш за все, варто звернутися до відокремленого підрозділу ДП «Документ» в країні, якій перебуваєте. Для цього необхідно зареєструватися на сайті установи. Перелік підрозділів в іноземних країнах (філій, представництв) відповідної установи визначатимуться Державною міграційною службою за погодженням Міністерства закордонних справ.

Щоб оформити ID-картку особам, які досягли 14-річного віку, потрібно мати такі документи:

• свідоцтво про народження;
• паспорти обох батьків або одного з них;
• за наявності довідку про реєстрацію місця проживання (Форма-13) та ідентифікаційний номер.

Повнолітнім українцям необхідно мати:

• український паспорт;
• ідентифікаційний номер;
• за наявності свідоцтво про шлюб чи його розірвання або виданий у іноземній державі документ, який підтверджує шлюб.

Щоб зробити закордонний паспорт за кордоном для дітей до 14 років, потрібні:

• присутність одного з батьків з паспортом громадянина України;
• попередній закордонний паспорт дитини (при наявності);
• свідоцтво про народження дитини або виданий за кордоном документ, перекладений українською мовою;
• квитанція про сплату адміністративного збору.

Повнолітнім потрібно мати:

• паспорт громадянина України;
• ідентифікаційний код;
• попередній закордонний паспорт (при наявності);
• квитанцію про сплату адміністративного збору.

Варто зазначити, що у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість викраденого особа додатково подає документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентними органами держави, в якій викрадено такі документи, що підтверджує факт звернення особи з приводу його викрадення, з перекладом на державну мову та засвідчений в установленому порядку.

Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюються у строки, встановлені законодавством, та видаються у строк до трьох місяців з дня прийняття відповідного рішення для їх оформлення. За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) паспорта громадянина України для виїзду за кордон справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, що визначені законодавством.

Строк зберігання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон становить два роки з дня його оформлення. Зазначений строк не включає строк дії воєнного стану в Україні або установленого на території України Кабінетом Міністрів України карантину. У разі неотримання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон після закінчення строку зберігання такий паспорт знищується в установленому законодавством порядку.

Які зміни передбачає цей нормативний документ

На сьогоднішній день, отримати внутрішній паспорт громадянина  України та закордонний паспорт в підрозділах ДП «Документ» можна лише в Польщі. Оскільки, відповідний проект уряд планує повноцінно запустити впродовж наступних двох років і повний перелік держав, де можна буде отримати паспорт громадянина України, буде сформований поступово.

Довідково. Прийнята постанова посилається на наступні нормативно правові акти: Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон”. Відповідний нормативні положення зберігаються як при подачі документів на території України, так і за її межами.

 

16.10.2022

 Оплата комунальних послуг співвласниками житла

Законодавство України, а саме стаття 360 Цивільного Кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Однак власники не завжди знаходять спільну мову в плані утримання житла, що належить їм. У тому числі й оплату комунальних послуг. У кожному випадку причини різні. Якщо не вдається домовитися, тягар утримання житла лягає на когось одного або зростають борги. А борги приносять проблеми чергові проблеми.

Багато співвласників платять свою частину вважаючи, що таким чином вирішують цю проблему принаймні для себе. Однак це не так. Якщо на квартиру оформлено один особовий рахунок, то часткова оплата комуналки не позбавляє боргу зовсім.

Про поділ особового рахунку між співвласниками

Необхідно поділити особові рахунки звернувшись до відповідних постачальників послуг. Якщо інші співвласники власники не платить за квартиру, насамперед потрібно розділити особовий рахунок. Адже, саме тому на кого оформлений  особовий рахунок, адресуються квитанції. Усі санкції  будуть адресуватися власнику, на кого оформлено особовий рахунок, а не всім співмешканцям. Особовий рахунок оформляється на того власника, з ким укладено договір про надання тієї чи іншої житлово-комунальної послуги, даний договір, як правило, укладається з одним із власників.

Важливо! Для поділу рахунків необхідно звернутися до кожного виконавця комунальних послуг, з ким укладено договори.

Про поділ особового рахунку у судовому порядку

У разі відмови постачальників комунальних послуг, необхідно розділити особові рахунки в судовому порядку. У разі якщо ви належите до категорії осіб які мають право на безоплатну вторинну допомогу, (стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» ), можете звернутись до центрів та бюро безоплатної правової допомоги у вашому населеному пункті, для допомоги у підготовці позову про примусовий поділ особових рахунків та представництва ваших інтересів в суді.

Вирішення суперечок між співвласниками щодо користування житлом

У разі, коли між співвласниками виникають суперечки не тільки щодо утримання житла, а й щодо користування ним, то необхідно в судовому порядку визначити порядок користування таким житлом.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку, або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц.

 

12.10.2022

Розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника землі

Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до чинного законодавства, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди землі. До закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку, коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря.

 Повідомлення повинно містити:

• кадастровий номер, місце розташування та площа земельної ділянки;
• прізвище, ім’я, по батькові нового власника;
• адреса місця проживання нового власника;
• платіжні реквізити, якщо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов’язки, що виникли у спадкодавця за договором.

Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору, новий власник землі має надати орендарю копію свідоцтва про право на спадщину, копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, копію державного акта або виписку з Державного земельного кадастру, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

 Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

 За згодою сторін:

• У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.
• У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

За рішенням суду:

• невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»;
• невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
• у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
• на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

 

10.10.2022

Коли фермер зможе купити землю, якою постійно користується

Частина земель сільськогосподарського призначення, які входять до  державної або комунальної власності, перебувають у постійному користуванні фермерів. З відкриттям ринку земель постало питання – чи зможуть постійні користувачі землі викупити такі земельні ділянки.

Верховна Рада України внесла зміни до Земельного кодексу України. Ці зміни (п. 6-1 Перехідних положень Земельного кодексу) передбачили право фермерів викуповувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної та комунальної власності, які перебувають у них в постійному користуванні.  Окрім того  джерелами доходів Державного та місцевого бюджетів тепер можуть бути й доходи від продажу земель сільськогосподарського призначення.

П. 6-1 Прикінцевих положень Земельного кодексу України звучить так:

«Громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років з рівним річним платежем за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту».

Тобто у таких випадках продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності НЕ забороняється. Земля може бути продана у розстрочку до 10 років. Право власності переходить після першого платежа. І стосується це тих користувачів, які переоформили право оренди до 18.02.2016.

Право викупу на таких умовах також належить громадянам України – спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Якщо вищезазначені суб’єкти не викуплять земельні ділянки, то за ними зберігаються права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності.

Тож Наказом Міністерства фінансів України від 10.05.2022р. №135 «Про внесення змін до Класифікації доходів бюджету»   було Доповнено Класифікацію доходів бюджету новими позиціями, а саме «код 33010500 – Кошти від викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, передбачених пунктом 6^і розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.». Підстави – Закон України від 15 лютого 2022 року № 2042-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» та Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-20#Text

Таким чином, завдяки усім прийнятим змінам розблоковано викуп земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фермерів. Законодавством також передбачено, що 90% коштів від продажу земельних ділянок зараховуватимуться до бюджетів територіальних громад, а 10% – до Державного бюджету. Завдяки внесеним змінам проблема викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення вирішена!

Нагадуємо, що до 2024 року викуп земельних ділянок можуть здійснювати тільки фізичні особи і в обсягах не більше 100 га в одні руки. З 1 січня 2024 року поряд з фізичними особами землю зможуть купувати також юридичні особи, створені та зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України, держава та/або територіальні громади. При цьому розмір придбаної землі не може становити більше ніж  10 тис. га.

В умовах воєнного стану нотаріальні дії проводяться виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна .

 

04.10.2022

Процедура зняття особи з реєстрації місця проживання

На сьогоднішній день процедура зняття особи з реєстрації місця проживання досить складна.

Зняття з реєстрації місця проживання проводиться:

1. за заявою особи;
2. за заявою особи про виїзд на постійне місце проживання;
3. за заявою іноземця чи особи без громадянства на підставі документу, термін дії якого закінчився;
4. за заявою власника житла;
5. за заявою служби у справах дітей при усиновленні.

Шляхи врегулювання цього питання існують два: позасудовий та судовий.

Перший етап зняття особи з місця реєстрації це напевно найлегший та найшвидший шлях – за добровільною згодою особи, яка не заперечує на зняття її з реєстрації місця проживання у вашому житловому приміщенні. У цьому випадку особа повинна подати заяву до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради та або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення.

Якщо особа відмовляється від зняття з місця реєстрації, в такому випадку власник житла (господар) може самостійно зняти з місця реєстрації, у разі якщо має відповідні документи особи, це паспорт, ідентифікаційний код.

Слід зауважити, що особа, яку без її згоди було знято з реєстрації місця проживання, може звернутись до суду. Тому, позасудовий порядок зняття з реєстрації місця проживання не забезпечує стовідсоткову гарантію.

Також, якщо подати заяву про зняття із зареєстрованого місця проживання особа може ще в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (портал Дія). Але у зв’язку з воєнною ситуацією в Україні на даний час він тимчасово не працює.

Щодо іншого шляху вирішення питання зняття особи з місця реєстрації – судового.

Перш за все можна сказати, що правила зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Тому перед тим як звернутись до суду власнику житла потрібно зібрати пакет документів це:

1. Позовна заява;
2. Копію паспорта;
3. Копія ідентифікаційного коду;
4. Документ, що засвідчує право власності на житло;
5. Копія технічного паспорту на житло;
6. Сплатити судовий збір.

На підставі судового рішення, яке набрало законної сили, власник житла звертається до центру з надання адміністративних послуг або до органу, який займається цим питанням по місцю прописки.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод вже примусово на основі рішення суду.

 

01.10.2022

Як діяти, куди звертатися, коли вас затопили сусіди?

Якщо ваше помешкання затопили сусіди, добровільно відшкодовувати матеріальні збитки вони не хочуть, то що робити в такому випадку? 

Дане питання регулюється Цивільним кодексом України, Цивільно- процесуальним кодексом України, Житловим кодексом, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Якщо сусіди не бажають добровільно відшкодувати матеріальну шкоду у зв’язку із затопленням квартири, то потрібно звертатися до суду. За загальним правилом, позов до фізичної особи пред’являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, позов про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, може пред’являтися за місцем заподіяння шкоди. Для прикладу, якщо заподіяння шкоди сталось у Тернополі і сусіди проживають також у Тернополі, тому звертатись потрібно із позовом «Про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири» у Тернопільський міськрайонний суд.

Разом з тим, щоб можна було відшкодувати матеріальну шкоду у судовому порядку, яка завдана внаслідок залиття квартири, необхідно зафіксувати факт залиття помешкання. Для цього потрібно звернутися до балансоутримувача (ЖЕК або ОСББ) для того, щоб відповідна комісія склала акт про залиття квартири, у якому має бути зазначено характер затоплення, його причини, завдана шкода, перелік пошкоджених речей, обсяги необхідного ремонту. Звернення-заявку варто подати письмово і зберігати другий примірник у себе. Рекомендуємо зафіксувати пошкодження, завдані внаслідок залиття квартири на фото чи відео.

Також, у суді потрібно підтвердити фактичний розмір понесених збитків. Для цього слід звернутись до відповідної експертної установи або експерта з проханням провести будівельно-технічне експертне дослідження, за результатами якого можна визначити причини та розмір шкоди, котра завдана залиттям квартири. Експерт надасть кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири або звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно проводити, а також висновок про оцінку майна, що в подальшому можна долучити до справи.

Водночас пропонуємо скористатися процедурою медіації. Медіація – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

Якщо сторони конфлікту погоджуються на медіацію і добровільно доходять згоди під час медіації щодо суми, порядку відшкодування завданої шкоди при залитті квартири, можна заключити медіаційну угоду (договір) про відшкодування збитків. Угода може укладатися в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, якщо сусіди добровільно не бажають відшкодувати завданих збитків, потрібно звертатися до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири.

 

30.09.2022

Спадковий договір, заповіт чи договір дарування. У чому відмінність?

Основною спільною ознакою для вище вказаних правочинів є те, що особа, яка бажає їх укласти, повинна бути дієздатною на момент їх укладання.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи з повною цивільною дієздатністю на випадок своєї смерті. Заповіт буває 3 видів: заповіт з умовою, секретний та заповіт подружжя.

Договір дарування – це двосторонній правочин, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Спадковий договір – це коли одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Чи можна укласти заповіт через представника?

Ні, не можна. Таке право на заповіт реалізовується особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про нотаріат», ст. 1251 ЦКУ, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. За кордоном посвідчення заповіту здійснюють відповідні консульські або дипломатичні установи (ст. 38 ЗУ «Про нотаріат»). В інтересах громадян, яким обставини не завжди дозволяють звернутися до нотаріальної контори, закон покладає на певних посадових осіб обов’язки по посвідченню заповіту, який у цих випадках прирівнюється до нотаріального (ст. 40 ЗУ «Про нотаріат», ст. 1252 ЦКУ) та посвідчуються при свідках. Дані особи зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

А чи можна укласти договори спадкування та дарування через представника?

Так, ці договори від імені відчужувача/дарувальника може укласти його представник. Звертаємо увагу, що доручення на укладення договорів спадкування/дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного/набувача, є нікчемним.

Форми  укладання договорів спадкування, дарування та заповіту?

Договір спадкування укладається:

• у письмовій формі і підлягає нотаріальному засвідченню;
• на майно, визначене в спадковому договорі, нотаріус, що засвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Це майно не можна заповісти, продати або відчужувати в інший спосіб.

Договір дарування залежно від предмету договору може бути укладений:

• усно, наприклад, при даруванні предметів особистого користування та побутового призначення;
• у письмовій формі, наприклад, при даруванні валютних цінностей між фізичними особами на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,
• у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, коли предметом договору є нерухомі речі.

Заповіт складається:

• у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
• заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (ч. 4 ст. 207 ЦКУ). Особа, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача.

Якщо заповідач неписьменний або сліпий, нотаріус прочитує йому текст заповіту, про що на заповіті робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує заповіт. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

В умовах воєнного стану постановою КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164 далі – Постанова) були внесені зміни до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами. Нотаріус може посвідчити заповіт, внести до нього зміни або скасувати його, навіть якщо він не має доступу до Спадкового реєстру. У такому разі відомості в Спадковий реєстр вносяться протягом 5 робочих днів після відновлення доступу до реєстру.

На період дії воєнного стану заповіти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, які залучені до забезпечення безпеки та оборони нашої держави проти збройної агресії РФ (повний перелік осіб зазначений в п. 4 Постанови), можуть посвідчуватись командиром (начальником) цих формувань або органів, або уповноваженою ним особою.

Такі заповіти через Генеральний Штаб ЗС, Міноборони, правоохоронний (спеціальний) або інший орган надсилаються до Мін’юсту чи його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Спадковому реєстрі.

Командири (начальники) при посвідченні заповітів керуються Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, який затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 року № 419.

Так само, як і в мирний час, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні, має право посвідчити головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар, а також начальник госпіталю (стаття 40 Закону України «Про нотаріат»).

Основні відмінності укладення вищезгаданих правочинів наступні.

• Заповіт укладається у письмовій формі, підписується особисто заповідачем. Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов’язків стосовно спадкоємців і не створює будь-яких прав для останніх, заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити.
• Договір спадкування може бути укладений через представника відчужувача. Набувач за спадковим договором може бути зобов’язаний вчинити певну дію як майнового, так і немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Майно, визначене в спадковому договорі, не можна заповісти, продати або відчужувати в інший спосіб так як нотаріус, що засвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Подати позов про розірвання спадкового договору у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) набувачем своїх зобов’язань може тільки сам відчужувач.
• Договір дарування також може бути укладений через представника дарувальника. Залежно від предмету договору може бути укладений як письмово так і усно. Належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру. Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна, окрім випадків, коли дарувальник зобов’язується передати обдаровуваному майно у майбутньому. Момент набуття права власності за договором визначений стаття 334 ЦК України, залежно від предмету договору. Тобто право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню.

 

29.09.2022

Чи можлива приватизація земельної ділянки в умовах воєнного стану?

 Багато українців, які покинули тимчасово окуповані території і оселилися у безпечних регіонах України, влаштовуючи своє життя, цікавляться можливістю отримати безоплатно земельну ділянку у приватну власність. Чи можливо це зробити у період воєнного стану та чи мають внутрішньо переміщені особи першочергове право на отримання земельної ділянки?

Перш за все, варто зазначити, що українці, які мають статус внутрішньо переміщеної особи, можуть отримати безоплатно земельну ділянку у загальному порядку, як і інші громадяни.

Проте, відповідно до Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації.

На сьогоднішній день зберігається можливість обрати вільну ділянку для подальшого оформлення права власності. Якщо до 24 лютого 2022 року вільну ділянку землі можна було знайти на Публічній кадастровій карті, то зараз необхідно подати запит про надання публічної інформації до відповідних органів, зокрема органів державної влади, місцевого самоврядування чи державного агентства земельних ресурсів України.

Після закінчення дії воєнного стану і відміни заборони, для отримання земельної ділянки у власність потрібно діяти за наступним алгоритмом:

• Знайти вільну земельну ділянку на Публічній кадастровій карті.
• Подати до відповідного органу клопотання (заяву) про передачу у власність земельної ділянки, в якому вказати цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
• Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. У разі отримання відмови, варто звернутись із запитом про надання публічної інформації щодо цієї конкретної земельної ділянки, яка, можливо, вже перебуває на стадії реєстрації іншою особою. В такому разі варто розпочати таку ж процедуру щодо іншої земельної ділянки, яка на публічній кадастровій карті вільна.
• Після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно звернутися до землевпорядників для виготовлення цього проекту.
• Протягом двох тижнів з дня отримання відповідним органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
• Заключний етап – реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довідково. Статтею 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: не більше 2,0 га (для ведення особистого селянського господарства), не більше 0,12 га (для ведення садівництва), у селах не більше 0,25 ге, в селищах не більше 0,15 га, в містах не більше 0,10 га (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не більше 0,10 га (для індивідуального дачного будівництва), не більше 0,01 га (для будівництва індивідуальних гаражів).

 

27.09.2022

Чи потрібно платити за звернення до суду?

За подання заяв, скарг до суду на всій території України сплачується певний платіж. Дане питання регулюється Законом України «Про судовий збір».

Розмір судового збору залежить від прожиткового мінімуму. Щороку, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлюється розмір прожиткового мінімуму. У 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2481 гривня. Отже, від цієї суми будуть обраховані ставки судового збору у цьому календарному році. Розмір судового збору може розраховуватись у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до суду:

• позовної заяви майнового характеру – це все, що стосується майна, будинків, земельних ділянок тощо, становить 1 відсоток ціни позову (тобто вартості майна), але не менше 992,40 грн. та не більше 12 405 грн.
• позовної заяви немайнового характеру, наприклад: розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав, захист честі і гідності тощо, становить 992,40 грн.
• за подання апеляційні скарги – 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 37 215 грн.
• за подання касаційної скарги – сплачуються судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 49 620 грн.
• за видачу судом документів – судовий збір може бути різним, залежно від того, який саме документ потрібен (особі може бути потрібно за повторну видачу копії судового рішення, за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання тощо).

Проте, згідно законодавства, є окремі категорії громадян та справ, коли особи звільняються від сплати судового збору. Наприклад, не сплачують судовий збір:

• позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
• позивачі – у справах про стягнення аліментів;
• позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
• особи з інвалідністю I та II груп;
• виборці – у справах про уточнення списку виборців;
• учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
• заявники – у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Даний перелік не є вичерпним.

Крім того, Закон України «Про судовий збір» передбачає, що суд також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони. Для цього необхідно подати до суду відповідне клопотання і долучити докази, що підтверджують неможливість сплатити судовий збір.

 

24.09.2022 

Як підтвердити трудовий стаж, якщо трудова книжка залишилася на тимчасово окупованій території

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. Водночас для призначення пенсії періоди роботи з 2000 року враховуються за даними персоніфікованого обліку. Ця інформація зберігається в Пенсійному фонді України і її в будь-який момент можна безкоштовно отримати в електронному вигляді:

– через портал Пенсійного фонду України – https://portal.pfu.gov.ua;

– за допомогою мобільного застосунку «Пенсійний фонд» – https://cutt.ly/dZD5ELG

Для цього необхідно:

• авторизуватися в обраному е-сервісі за допомогою електронного підпису або BankID;
• перейти до меню «Комунікації з ПФУ» та обрати «Запит на отримання електронних документів»;
• з-поміж типів звернення вибрати «Витяг з ЕТК», заповнити інші додаткові поля, підписати та направити.

Ознайомитися з інформацією про періоди роботи та завантажити її на свій цифровий пристрій можна буде вже за декілька хвилин у розділі «Мої звернення».

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 26 Порядку №637, у судовому порядку може встановлюватися лише факт належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім’я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Отже, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється лише органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії.

Таким чином, у разі відсутності в особи трудової книжки для встановлення факту наявності трудового стажу їй спочатку треба звернутись до органу Пенсійного фонду України за місцем перебування з іншими документами, які можуть підтверджувати цей факт. Наприклад, це можуть бути довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їхнє виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи. Цей перелік документів не є вичерпним і може бути значно ширший залежно від виду роботи та специфіки.

У разі, якщо, крім трудової книжки, в особи відсутні й всі зазначені документи, факт наявності трудового стажу встановлюється на підставі показань двох і більше свідків, які знали заявника по спільній роботі в одній установі, підприємстві або організації. Проте ця процедура застосовується тільки у разі, якщо документи про наявний страховий стаж були знищені, або якщо їх неможливо отримати у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями.

Що стосується звернення до суду, то в судовому порядку може бути оскаржена лише відмова відповідного органу Пенсійного фонду України від встановлення факту наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки.

 

18.09.2022 

Яка відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації

В Україні Конституцією кожному  гарантовано право на свободу думки і слова. Згідно чого, кожен має право збирати, зберігати і поширювати інформацію, а також вільно виражати свої погляди та переконання. Проте, основною умовою цьому є те, що інформація повинна поширюватись із дотриманням законодавства про її достовірність та не заплямовувати честь, гіднсть та ділову репутацію інших осіб.

Інформація, яка поширена з порушенням даної вимоги визнається недостовірною. Так,  Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова) вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідальною особою за поширення недостовірної інформації є першочергово її автор. У разі, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, належним відповідачем є власник медіа, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Щодо відповідальності, то особа, стосовно якої було поширено неправдиву інформацію вправі перш за все вимагати захистити честь, гідність та ділову репутацію у судовому порядку. Також, ця особа має право вимагати відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

Законодавством України передбачено порядок спростування недостовірної інформації та право особи на відповідь. Основною відмінністю спростування недостовірної  інформації від права на відповідь є те, що спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь надає особа, щодо якої поширено інформацію.

 

14.09.2022 

Порядок оформлення спадщини в умовах воєнного стану

Спадкування – це перехід прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною. Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Спадкоємцями можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, що є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою. За загальним правилом для прийняття спадщини чи відмови від неї встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У зв’язку з введенням в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) призупинено перебіг строку прийняття спадщини на час його дії. Якщо спадщина відкрилась до початку запровадження воєнного стану і строк для прийняття спадщини не закінчився на момент запровадження воєнного стану, то строк для прийняття спадщини зупиняється і буде продовжений після припинення воєнного стану.

Тому, якщо спадщина відкрилася до 24 лютого 2022 року і шестимісячний строк не сплив у цей день, спадкоємець може звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом періоду, на який в державі введено воєнний стан, а також після його відміни, протягом строку, що залишався станом на 24 лютого 2022 року із встановлених законом шести місяців.

Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 “Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату” (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, відповідно до яких:

• в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
• в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
• забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі”.

Якщо спадщина відкрилася в місці, до якого складно або неможливо дістатися, для прийняття спадщини спадкоємець може звернутися до нотаріуса за місцем свого проживання чи перебування.

 

12.09.2022 

Прaвa тa сoціaльні гaрaнтії членів сім’ї військoвoслужбoвця

Дo членів сім’ї військoвoслужбoвця нaлежaть йoгo (її) дружинa (чoлoвік), їхні діти і бaтьки. Діти є членaми сім’ї незaлежнo від тoгo, чи є це діти будь-кoгo з пoдружжя, спільні aбo усинoвлені, нaрoджені в шлюбі aбo пoзaшлюбні.

Членaми сім’ї військoвoслужбoвця мoже бути визнaнo й інших oсіб зa умoв пoстійнoгo прoживaння рaзoм із суб’єктoм прaвa нa пільги і ведення з ним спільнoгo гoспoдaрствa.

Вимoгa ведення спільнoгo гoспoдaрствa із суб’єктoм прaвa нa пільги з oплaти зa кoристувaння житлoм і кoмунaльними пoслугaми зaстoсoвується не зaвжди, лише в передбaчених зaкoнoм випaдкaх.

Сoціaльні гaрaнтії прaв членів сімей військoвoслужбoвців

Відповідно до статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон) члени сімей військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби тa військoвoї служби зa призoвoм oсіб oфіцерськoгo склaду мaють перевaжне прaвo при прийнятті нa рoбoту і нa зaлишення нa рoбoті при скoрoченні чисельнoсті aбo штaту прaцівників, a тaкoж нa першoчергoве нaпрaвлення для прoфесійнoї підгoтoвки, підвищення квaліфікaції і перепідгoтoвки з відривoм від вирoбництвa тa нa виплaту нa періoд нaвчaння середньoї зaрoбітнoї плaти.

Дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців, крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби, виплaчується зa місцем рoбoти грoшoвa дoпoмoгa в рoзмірі середньoмісячнoї зaрoбітнoї плaти при рoзірвaнні ними трудoвoгo дoгoвoру у зв’язку з переведенням чoлoвікa (дружини) нa службу в іншу місцевість.

При тимчaсoвій втрaті прaцездaтнoсті листки непрaцездaтнoсті oплaчуються дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців у рoзмірі 100 відсoтків середньoмісячнoї зaрoбітнoї плaти незaлежнo від стрaхoвoгo стaжу.

Дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців, крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби, дo зaгaльнoгo стaжу рoбoти, неoбхіднoгo для признaчення пенсії зa вікoм, зaрaхoвується періoд прoживaння рaзoм з чoлoвікoм (дружинoю) в місцевoстях, де не булo мoжливoсті прaцевлaштувaння зa спеціaльністю, aле не більше 10 рoків.

Oбoв’язки місцевих рaд щoдo сoціaльних гaрaнтій членів сімей військoвoслужбoвців:

• прaцевлaштування у першoчергoвoму пoрядку дружин військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби у рaзі їх звільнення при скoрoченні чисельнoсті aбo штaту прaцівників, при ліквідaції, реoргaнізaції aбo перепрoфілювaнні підприємствa, устaнoви, oргaнізaції;
• нaдaння пoзaчергoвo місця дітям військoвoслужбoвців тa дітям військoвoслужбoвців, які зaгинули чи пoмерли aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження служби, у дитячих зaклaдaх зa місцем прoживaння;
• зaбезпечення відселення із зaкритих тa віддaлених від нaселених пунктів військoвих гaрнізoнів військoвoслужбoвців, звільнених в зaпaс aбo у відстaвку.

Прaвo нa житлo

Держaвa зaбезпечує військoвoслужбoвців жилими приміщеннями aбo зa їх бaжaнням грoшoвoю кoмпенсaцією зa нaлежне їм для oтримaння жиле приміщення нa підстaвaх, у межaх житлoвих нoрм і відпoвіднo дo вимoг, встaнoвлених Житлoвим кoдексoм Укрaїни, іншими зaкoнaми, Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 728, тощо.

Військoвoслужбoвцям, які мaють вислугу нa військoвій службі 20 рoків і більше, тa членaм їх сімей нaдaються жилі приміщення для пoстійнoгo прoживaння aбo зa їх бaжaнням грoшoвa кoмпенсaція зa нaлежне їм для oтримaння жиле приміщення, oднoрaзoвo, прoтягoм усьoгo чaсу прoхoдження військoвoї служби зa умoви, щo ними не булo викoристaнo прaвo нa безoплaтну привaтизaцію житлa.

У пoзaчергoвoму пoрядку в рaзі пoтреби пoліпшення житлoвих умoв нaдaються жилі приміщення сім’ям військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби, зa місцем їх перебувaння нa oбліку грoмaдян, які пoтребують пoліпшення житлoвих умoв.

Oргaни місцевoгo сaмoврядувaння зoбoв’язaні нaдaвaти земельні ділянки тa в межaх визнaчених зaкoнoм пoвнoвaжень дoпoмoгу в будівництві військoвoслужбoвцям, бaтькaм тa членaм сімей військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби, a тaкoж звільненим з військoвoї служби oсoбaм, які стaли oсoбaми з інвaлідністю під чaс прoхoдження військoвoї служби, якщo вoни виявили бaжaння пoбудувaти привaтні жилі будинки.

Прaвo нa oхoрoну здoрoв’я тa медичну дoпoмoгу

Члени сімей військoвoслужбoвців (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби тa курсaнтів (слухaчів) вищих військoвих нaвчaльних зaклaдів, a тaкoж вищих нaвчaльних зaклaдів, які мaють військoві нaвчaльні підрoзділи) зa відсутнoсті зa місцем їх прoживaння держaвних aбo кoмунaльних зaклaдів oхoрoни здoрoв’я oтримують медичну дoпoмoгу у військoвo-медичних зaклaдaх oхoрoни здoрoв’я.

Військoвoслужбoвці (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби) тa члени їх сімей мaють прaвo не більше oднoгo рaзу нa рік нa сaнaтoрнo-курoртне лікувaння тa відпoчинoк у сaнaтoріях, будинкaх відпoчинку, пaнсіoнaтaх і нa туристських бaзaх Міністерствa oбoрoни Укрaїни, інших утвoрених відпoвіднo дo зaкoнів Укрaїни військoвих фoрмувaнь тa прaвooхoрoнних oргaнів з пільгoвoю oплaтoю вaртoсті путівoк у визначених рoзмірaх тa відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кaбінету Міністрів Укрaїни від 27 квітня 2011 року № 446. Тaким же прaвoм кoристуються члени сімей військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби.

Прaвo нa oсвіту

Дітям військoвoслужбoвців зa місцем прoживaння їх сімей у першoчергoвoму пoрядку нaдaються місця у зaгaльнooсвітніх тa дoшкільних нaвчaльних зaклaдaх і дитячих oздoрoвчих тaбoрaх незaлежнo від фoрм влaснoсті.

Oсoбa, у якoї oдин з бaтьків (усинoвлювaчів) був військoвoслужбoвцем, який зaгинув чи визнaний судoм безвіснo відсутнім при викoнaнні ним oбoв’язків військoвoї служби, прoтягoм трьoх рoків після здoбуття відпoвіднoї зaгaльнoї середньoї oсвіти зaрaхoвується пoзa кoнкурсoм зa oсoбистим вибoрoм спеціaльнoсті дo держaвних і кoмунaльних вищих тa прoфесійнo-технічних нaвчaльних зaклaдів Укрaїни для нaвчaння зa рaхунoк кoштів держaвнoгo і місцевих бюджетів.

Прaвo нa безoплaтний прoїзд

Члени сімей військoвoслужбoвців (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби) мaють прaвo нa безoплaтний прoїзд зaлізничним, пoвітряним, вoдним тa aвтoмoбільним (зa виняткoм тaксі) трaнспoртoм:

1) від місця прoживaння дo місця прoхoдження військoвoї служби військoвoслужбoвця у зв’язку з йoгo переведенням;

2) дo місця прoведення відпустки військoвoслужбoвцем в межaх Укрaїни;

3) при звільненні військoвoслужбoвця з військoвoї служби, a тaкoж у рaзі зaгибелі (смерті) військoвoслужбoвця – дo oбрaнoгo місця прoживaння в межaх Укрaїни.

Пільги щодо безоплатного проїзду обраним видом транспорту у відпустку в межах України нaдaються зa умoви, якщo рoзмір середньoмісячнoгo сукупнoгo дoхoду сім’ї в рoзрaхунку нa oдну oсoбу зa пoпередні шість місяців не перевищує величини дoхoду, який дaє прaвo нa пoдaткoву сoціaльну пільгу (у 2022 рoці ‒ 3470,00 грн.).

Грoшoве зaбезпечення членів сімей військoвoслужбoвців

Членaм сімей військoвoслужбoвців, які прoхoдять військoву службу в oсoбливий періoд, гaрaнтується виплaтa грoшoвoгo зaбезпечення цих військoвoслужбoвців у рaзі немoжливoсті ними йoгo oтримaння під чaс учaсті у бoйoвих діях тa oперaціях. У тaкoму рaзі виплaтa грoшoвoгo зaбезпечення здійснюється членaм сімей військoвoслужбoвців (пункт 6¹ стaтті 18 Зaкoну).

Кaбінетoм Міністрів Укрaїни, місцевими рaдaми, підприємствaми, устaнoвaми, oргaнізaціями мoжуть встaнoвлювaтися й інші пільги тa гaрaнтії сoціaльнoгo зaхисту сімей військoвoслужбoвців.

Також, відпoвіднo дo статті 16 Зaкoну у рaзі зaгибелі (смерті) військoвoслужбoвця члени йoгo сім’ї мaють прaвo нa oднoрaзoву грoшoву дoпoмoгу. Зaкoнoм визнaчений перелік oсіб, які мaють прaвo нa тaку дoпoмoгу, підстaви для її признaчення тa рoзміри зaлежнo від oбстaвин.

Пoстaнoвoю Кaбінету Міністрів Укрaїни від 28 лютого 2022 рoку № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» встaнoвленo, щo сім’ям зaгиблих oсіб виплaчується oднoрaзoвa грoшoвa дoпoмoгa в рoзмірі 15 мільйoнів гривень, якa рoзділяється рівними чaстинaми нa всіх oтримувaчів – членів сім’ї військoвoслужбoвця тa йoгo утримaнців.

У рaзі зaгибелі військoвoслужбoвця днем виникнення прaвa нa oднoрaзoву грoшoву дoпoмoгу є дaтa смерті, щo зaзнaченa у свідoцтві прo смерть.

Вaжливo! Якщo oсoбa oднoчaснo мaє прaвo нa oтримaння oднoрaзoвoї грoшoвoї дoпoмoги зa вказаною пoстaнoвoю Уряду тa oднoрaзoвoї грoшoвoї дoпoмoги aбo кoмпенсaційнoї виплaти, встaнoвлених іншими нoрмaтивними aктaми, тo здійснюється лише oднa виплaтa зa вибoрoм.

 

06.09.2022 

Порядок виїзду чоловіків за кордон під час воєнного стану

У громадян, що звикли вільно пересуватися територією країни та виїздити за кордон, виникла ціла купа питань щодо впровадженого законодавчого обмеження покидати територію країни. Особливо це зачепило чоловіків, оскільки саме їх обмежили у вільному пересуванні світом.

Нормативні документи регулюють питання виїзду чоловіків за кордон?

«Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57

Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»

Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію»

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .

Окремо варто нагадати, що структура, що колись мала назву «військкомат» тепер називається територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Усі питання, що стосуються військового обліку та отримання інших підтвердних документів слід вирішувати саме тут.

Рішення про те, чи дозволять перетнути кордон, приймається в пункті пропуску прикордонниками, які мають вивчити всі документи особи та з’ясувати усі обставини.

Заборона покидати територію України не є тотальною та існують категорії чоловіків, що можуть виїздити за кордон. Чоловіки віком до 18 років та після 60 років жодних обмежень виїзду за межі країни не мають, це стосується і чоловіків, що належним чином оформили інвалідність та мають документи, що це підтверджують. Дозволено виїзд чоловікові, що знятий з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку.

 

Чи можуть виїхати з країни чоловіки зняті з військового обліку?

Якщо чоловік має відмітку від ТЦК та СП «знятий з військового обліку» вона не є підставою для безперешкодного перетину кордону, оскільки така відмітка не підтверджує інвалідності чи непридатність до військової служби у воєнний час за станом здоров’я,  тому потрібно звернутися до ТЦК та СП для приведення документів у відповідність сьогоднішнім вимогам.

Якщо чоловік тимчасово непридатний до військової служби?

Дозволено виїзд за межі України за умови наявності документів, що підтверджують його таке право. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  в ст..23 визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або, відповідно до висновку військово-лікарської комісії, тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

 

Чи може чоловік, який обмежено придатний до військової служби, перетнути кордон?

Чоловіки віком від 18 до 60 років, які мають запис «непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час» не можуть виїздити за межі України, оскільки такої категорії осіб, не передбачено частиною першою статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в якій визначено хто не підлягає призову на військову службу.

Якщо чоловік відбув покарання, звільнився з місць позбавлення волі та знятий у зв’язку із цим з військового обліку?

Виїзд не дозволено, оскільки для нього існують тимчасові обмеження щодо виїзду з країни, тому, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає окремої категорії осіб, що зняті з військового обліку у зв’язку із відбуванням покарання за злочин. Таким чоловікам необхідно звернутися до  ТЦК та СП в звичайному порядку для визначення придатності чи непридатності до військової служби.

Якщо  чоловік, є батьком трьох і більше дітей, в тому числі і від різних шлюбів чи може він виїхати?

Ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. В цій ситуації до уваги беруть не батьківство, а утримання трьох та більше неповнолітніх дітей. Отже, кордон перетнути можна надавши документи, що підтверджують факт такого утримання. Наприклад, це можуть бути:

-свідоцтва про народження дітей (трьох і більше);

-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір’ю дітей (трьох і більше) та свідоцтва про народження цих дітей;

-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком;

-рішення суду про розірвання шлюбу та рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком;

-посвідчення батька багатодітної сім’ї.

Чи може виїхати чоловік, який не проживає однією сім’єю з дітьми?

Може, потрібно надати докази утримання дітей (рішення суду про призначення аліментів на утримання дітей та довідка з виконавчої служби про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, тощо). Також прикордонники вказують, що батько трьох і більше дітей, може перетнути кордон без дітей за наявності свідоцтва про народження цих дітей або надати нотаріально завірені копії свідоцтв.

Як виїхати чоловікові, який є особою з інвалідністю І, ІІ, ІІІ групи ?

Особи з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності, мають право виїздити з України без обмеження кількості перетинань кордону, за наявності одного з документів, що підтверджують  інвалідність:

-довідки до акта огляду медико-соціальною  експертною комісією (форма № 157-1/о);

-посвідчення,  яке підтверджує  відповідний  статус;

-пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності;

-довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Які особливості виїзду чоловіка, що супроводжує дітей, дружину, батьків?

Такі чоловіки можуть супроводжувати дружину, батьків, як своїх так і дружини у випадку, якщо вони мають інвалідність І чи ІІ групи та дітей\дитину, які мають інвалідність, а також дітей\дитину, які не мають інвалідності, алетяжкохворих  на  перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий  церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною  комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ.

В таких випадках для перетину кордону необхідні такі документи:

– довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний  параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту;

– або документа, виданого лікарсько-консультативною комісією  закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ;

– документів, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про народження, тощо);

– або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (якщо супроводжує опікун, піклувальник, прийомні батьки, батьки-вихователі).

Виїзд чоловіків для догляду за хворими батьками, дружиною, дітьми відбувається відповідно до  «Правил перетинання державного кордону громадянами України»   та тільки у супроводі хворого. 

Чи можуть виїхати за кордон чоловіки-військовослужбовці, які потребують лікування внаслідок поранень на війні та особи із складу сил оборони та сил безпеки, що постраждали у зв’язку з військовою агресією рф проти України?

Так, можуть, для цього необхідно мати наступні документи:

1. паспорт громадянина України для виїзду за кордон або паспорт громадянина України;
2. висновок про необхідність направлення особи на лікування за кордон;
3. лист МОЗ про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть  прийняти на лікування за кордоном.

Як щодо чоловіків, які постійно проживають за кордоном, чи можуть вони виїхати?

Так, можуть виїжджати за наявності відповідних відміток в паспортному документі, згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду гр. України». Така відмітка проставляється міграційною службою або дипломатичною установою України в паспортному документі, вказується  назва країни і дата.

Схожа процедура передбачена для чоловіків, громадян України, віком від 18 до 60 років, що мають право тимчасового проживання у країні ЄС чи прийняті на тимчасовий консульський облік за кордоном.

Чи є підставою для виїзду з України наявність в чоловіка робочої візи країни ЄС?

Візи іноземних країн не підтверджують постійне проживання в цих країнах та не дають  право на  виїзд військовозобов’язаним громадянам України.

А як щодо чоловіків, які мають подвійне громадянство?

Закон України не допускає подвійне громадянство. Чоловік, котрий має громадянство України та ще одне, іншої країни, вважається громадянином України. Тому, порядок перетину ним кордону має вирішуватися із врахуванням інших підстав.

Чи можуть виїхати чоловіки-водії, волонтери, народні депутати, тощо?

Державна прикордонна служба України проводить пропуск водіїв, що перевозять медичні вантажі, гуманітарну допомогу автомобільним транспортом
для потреб Збройних Сил, інших військових формувань,  та  для населення  України,  через  державний кордон за умови наявності відповідних  рішень  про  виїзд  за  межі  України, при виконанні ними   правил  перетину  державного  кордону  України  та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній
системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека «Шлях».

Міністерство інфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Державної прикордонної служби рішення про виїзд за межі України цих осіб. Для отримання такого рішення достатньо листа від одного з військових, правоохоронних органів, військових адміністрацій, медичних закладів, відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Чоловіки, що є народними депутатами, службовцями інших державних органів перетинають кордон України за дипломатичним або службовим паспортом та за наявності належно засвідчених копій документів, що посвідчують факт виїзду особи за кордон у службове відрядження.

 

02.09.2022

 Захист прав споживачів: заміна або повернення товару неналежної якості

Всі ми щодня купуємо товари або оплачуємо послуги, а отже, є споживачами.  Трапляються випадки, коли ми купуємо товар неналежної якості. Якими повинні бути наші дії, якщо таке трапилось?

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності відповідно до статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів».

Нормативно-законодавчий акт, що регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, а також встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав є Закон України «Про захист прав споживачів»  від 12.05.1991 № 1023-XII (з відповідними змінами).

Товари,  роботи чи послуги бувають належної  або неналежної якості тобто, коли існує невідповідність інформації про продукцію, наданої виробником (виконавцем, продавцем) чи вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї.

Окрім того, товар може мати істотний недолік, який унеможливлює його використання відповідно до цільового призначення даного товару і виник з вини виробника (продавця, виконавця) та в подальшому використанні, після його усунення, проявляється знову з причин, що не залежать від споживача.

Істотний недолік має бути підтверджений документом. Це може  бути висновок експертизи чи сервісного центру. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів продавець має направити товар на експертизу у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача, за умови, якщо гарантійний термін на товар не вичерпався, за рахунок продавця, виробника.

Якщо експертизою буде встановлено, що недолік товару виник внаслідок порушення споживачем встановлених правил використання, зберігання чи транспортування, дій третіх осіб, споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю (підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. У такому випадку вимоги споживача не підлягають задоволенню.

Згідно статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) повинен надати споживачу  необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору і, на вимогу споживача, зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) та доводиться до відома споживача у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі).

Якщо продукція, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна або  навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про  неї та можливі наслідки її споживання (використання).

Товари та послуги мають гарантійний термін. Отже, якщо особа  купує товар, обов’язково варто звернути увагу на документи, які його супроводжують адже, у гарантійному талоні, технічному паспорті визначено термін, у продовж якого продавець, виробник чи виконавець зобов’язаний усунути недоліки, шляхом здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

На гарантійне обслуговування приймається товар за наявності експлуатаційних документів, пломб виробника або виконавця на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом, та за відсутності пошкоджень товару, відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів.

Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися, встановлюється строк придатності, який вважається гарантійним строком.

На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Які права має споживач у разі придбання ним товару  неналежної  якості?

Якщо споживач протягом встановленого гарантійного строку виявив  недоліки, згідно частини 1 статті 8 Закону України «По захист прав споживачів»,  в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Також, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством та на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або ж заміни товару на такий же товар чи аналогічний у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару.

Відповідно до закону вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа. Такими документами можуть  бути: договори, квитанції, чеки, акти виконаних робіт,  а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічні паспорти чи інші документи, що їх замінюють, з позначкою про дату продажу.

Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов’язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги споживача, а ці підприємства, в свою чергу, мають прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Частина 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює право споживача пред’являти вимоги продавцеві  за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги, за місцем знаходженням споживача в усній або письмовій формі за допомогою листа-претензії або листа вимоги.

Якщо товар, який треба доставити  продавцю,  виробнику (підприємству, що виконує їх функції) та повернути назад споживачеві  є великогабаритним або має вагу понад п’ять кілограмів то, всі витрати бере на себе продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції).

Продовольчі товари неналежної якості підлягають заміні, також, в даному випадку, споживач має право на повернення сплачених коштів.

Споживач має право вимагати заміну товару, який має недоліки, на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості ціна на який змінилася, в такому випадку,  перерахунок вартості товару не провадиться. У разі заміни споживачем товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) перерахунок вартості товару з недоліками, у разі підвищення ціни, провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни – виходячи з вартості на час купівлі.

Така вимога  про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості – протягом 14 днів або за домовленістю сторін. При відсутності товару вимога споживача про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної заяви.

Споживач також має право на безоплатне усунення недоліків товару,  які повинні бути усунені протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

Під час ремонту товару споживач має право вимагати у продавця інший товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації),  незалежно від моделі. Для цього варто звернутись з письмовою вимогою до продавця, який повинен надатий відповідний товар з обмінно-резервного фонду. Перелік товарів обмінного фонду наведено у Додатку N 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установленого строку (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Якщо під час усунення недоліків замінюється комплектуючий виріб або складова частина товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Окрім того, споживач має  право розірвати договір. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а у разі неможливості – за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи  днів. Сума, яку повинен повернути продавець, виробник або виконавець  у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни – виходячи з вартості товару на час купівлі.

Захист прав споживачів – це гарантований законодавством контроль за якістю й безпечністю продукції та всіх видів робіт з боку держави.

 

29.07.2022

Як поаинні зберігатися трудові книжки під час війни та чи потрібно їх роздавати на руки

Війна диктує роботодавцям особливі вимоги до зберігання документів, зокрема трудових книжок. Цілком зрозумілі побоювання співробітників щодо надійності такого зберігання, враховуючи те, як швидко й жахливо розвивалися події на початку російської агресії. Що з цього приводу говорить законодавство?

Зазначимо, що жодних особливих умов зберігання трудових книжок працівників правовий режим воєнного стану не визначає. Змін з цього приводу у законодавстві немає: зберігати трудові книжки працівників має підприємство, на якому вони працюють, обов’язково видавати трудову книжку потрібно лише у разі, якщо працівник звільняється (п.3 постанови Кабміну від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»).

Як допускається діяти в умовах воєнного стану

Державна служба України з питань праці у своїх роз’ясненнях від 17.06.2021 зазначила, що роботодавець не зобов'язаний видавати працівникам трудові книжки, проте відсутні підстави відмовити працівнику у видачі такої трудової книжки на його вимогу. Таку вимогу бажано оформити у вигляді заяви.

У разі видачі трудової книжки працівнику на його вимогу, працедавець знімає з себе відповідальність за збереження трудової книжки. Робиться це в інтересах працівника, який може через небезпеку змінити місце проживання, виїхати, влаштуватись за строковим трудовим договором за сумісництвом тощо. І краще, якщо трудова книжка буде у нього на руках.

Алгоритм видачі трудової книжки працівнику 

• працівник звертається до роботодавця з заявою, в якій просить видати йому трудову книжку з обґрунтуванням необхідності такої видачі;
• роботодавець заводить додатковий журнал обліку тимчасово виданих трудових книжок (довільної форми), де працівник розписується в отриманні та поверненні трудової книжки.

Окрім того, згідно зі ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у разі перебування підприємства в районі активних бойових дій роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Отже, видача трудової книжки на руки здійснюється з метою її збереження, адже в умовах війни ніхто нічого гарантувати не може. Роботодавець не може примусово видати трудову книжку на руки проти бажання самого працівника. Проте, в разі знищення трудової книжки через бойові дії працівник отримає чимало клопоту щодо відновлення даних при виході на пенсію, а роботодавець навряд чи понесе відповідальність, адже ми всі зараз живемо в умовах війни, що визнано форс-мажорною обставиною.

 

24.07.2022

Як зареєструвати договір оренди земельної ділянки в умовах воєнного стану

Попри запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, до юристів системи безоплатної правової допомоги звертаються люди, які хотіли б орендувати або віддати в оренду земельну ділянку.  Розповідаємо про особливості реєстрації договору оренди земельної ділянки в сучасних умовах.

Нещодавно набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (https://bit.ly/3aDQKzH), яким передбачено суттєві зміни щодо порядку оренди землі та реєстрації відповідних договорів під час воєнного стану.

Згідно із нововведеннями, державна реєстрація укладення договорів оренди земельних ділянок під час воєнного стану покладається на районні військові адміністрації (без потреби внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

У нинішніх умовах відповідна військова адміністрація вносить відомості до спеціальної Книги реєстрації землеволодінь і землекористувань (в паперовій та електронній формах). Така Книга має бути передана до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом 1 місяця з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях.

Як здійснити державну реєстрацію договору оренди землі під час воєнного стану?

Для того, щоб зареєструвати договір оренди земельної ділянки, орендодавець повинен скласти заяву в електронній формі, до якої додати примірник договору, а також засвідчені орендодавцем копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Заява з доданими документами надсилається до військової адміністрації електронною поштою.

Які строки державної реєстрації договору оренди?

Державна реєстрація договору оренди або надання вмотивованої відмови у державній реєстрації відбувається протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви. Важливо, що підставою для відмови у державній реєстрації може бути лише невідповідність поданих документів закону.

 

20.07.2022

Часто у внутрішньо переміщених осіб постає питання пошуку робочого місця

Однак нерідко так стається, що тікаючи від війни людина не встигла звільнитися з попереднього місця роботи, не забрала з собою трудову книжку або інші документи, які необхідні для працевлаштування.

Детальніше про особливості припинення трудового договору розповідає юристка Роздільнянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олена Гараніна.

Конституція України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Нещодавно законодавець спростив процедуру отримання статусу безробітного для внутрішньо переміщених осіб, у яких не розірванні попередні трудові договори та відсутні документи для пошуку робочого місця та працевлаштування.

Якщо є нерозірваний трудовий договір, його необхідно припинити! На сьогодні існує 2 варіанти припинення:

ВАРІАНТ: Особисто звернутися до територіального центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.

Для цього необхідно разом із заявою про надання статусу безробітного подати до центру зайнятості ще одну заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору. В такому випадку датою припинення трудового договору буде день, наступний за днем подання такої заяви. В свою чергу, саме працівники центру зайнятості, а не працівник мають повідомити про це роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), а також органи ДПС та територіальний орган Пенсійного фонду України.

ВАРІАНТ: Подати заяву для отримання статусу безробітного за допомогою Порталу Дія.

Звертаємо увагу! Відмова працівників Центру зайнятості прийняти у вас заяву про отримання статусу безробітної через відсутність оригіналу трудової книжки є незаконною. В такому випадку ви можете звернутися до них письмово – відправити документи за допомогою засобів поштового зв’язку (рекомендованим листом з описом вкладення) або зателефонувати на «гарячу лінію» 0 800 50 50 60.

Також нагадуємо, що внутрішньо переміщені особи мають право отримати безоплатну вторинну правову допомогу – складання процесуальних документів та здійснення представництва інтересів.

Крім того, знайти відповідь на юридичне запитання можна у правничій вікіпедії WikiLegalAid або зателефонувавши на 0 800 213 103.

 

16.07.2022

Участь цивільних осіб у захисті України

Беручи до уваги прагнення цивільних осіб до активної участі у національному спротиві проти збройної агресії російської федерації проти суверенітету України та прагнучи захистити життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку людини як найвищої соціальної цінності, Верховна Рада України 3 березня 2022 року прийняла Закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” (https://bit.ly/3Ie0H1F).

Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у період дії воєнного стану можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав.

У період дії воєнного стану:

• цивільні особи можуть отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
• громадяни України можуть застосовувати власну нагородну зброю, спортивну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, гладкоствольні рушниці), мисливську нарізну, гладкоствольну чи комбіновану зброю та бойові припаси до неї.

Рішення про видачу зброї і боєприпасів до неї приймаються керівниками головних управлінь Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, установ забезпечення Національної поліції України в адміністративно-територіальних одиницях територій, на яких оголошено воєнний стан, або особами, уповноваженими такими керівниками органів.

Застосування цивільними особами вогнепальної зброї, отриманої відповідно до Закону, здійснюється аналогічно до застосування зброї військовослужбовцями під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України.

Цивільні особи не несуть відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо така зброя застосована на підставі та в порядку, визначених статтею 1 та статтею 4 Закону.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї, бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України.

Детальніша інформація з посиланням на законодавство – у правовій Вікіпедії системи безоплатної правової допомоги WikiLegalAid https://bit.ly/3IeMPG6

 

12.07.2022

Простій чи призупинення трудового договору

В умовах воєнного стану відбуваються швидкі зміни законодавчих норм. Не обійшлося і без змін у трудовому законодавстві. Розповідаємо, що таке простій та чим він відрізняється від призупинення дії трудового договору

Простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (частина 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

У чому різниця:

Підстави запровадження:

• простоєм є будь-які обставини, яку зумовили призупинення роботи;

призупиненням дії трудового договору є відсутність роботи та її виконання працівником під час воєнного стану;

Тривалість:

• простій може тривати без обмеження часу доки існують обставини, на підстави яких його запроваджено;

     - призупинення трудового договору можливе лише на період дії  воєнного стану;

Суб’єкт прийняття рішення:

• рішення про простій приймає роботодавець;

     - ініціатором призупинення дії трудового договору можуть бути як     роботодавець так і працівник;

Коло осіб, на яких поширюється дія відповідного рішення:

• простій може запроваджуватися щодо всього підприємства, або відділу або конкретного працівника;

     - призупинення дії трудового договору носить індивідуальний характер, тобто щодо кожного працівника приймається окремий наказ;

 Оплата:

• під час простою виплачується не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Водночас час простою з вини працівника не оплачується;

     - при призупиненні дії трудового договору заробітна плата не  виплачується;

Страховий стаж:

• у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника;
• у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак йому не зараховується страховий стаж.

 

07.07.2022

Державна допомога сім’ям, що доглядають хворих дітей, яким не встановлено інвалідність

Збройна агресія росії завдала неймовірних моральних та фізичних страждань маленьким українцям. Україна ще довго буде загоювати рани скалічених дитячих душ та тіл, і найменше, що сьогодні для них може зробити наша держава, – це забезпечити матеріальну підтримку та соціальну допомогу їх родинам.

Про державну допомогу сім’ям, що доглядають хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, розповідає начальник відділу безоплатної правової допомоги Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олексій Кірносов.

Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» від 27 грудня 2001 р. № 1751 визначено перелік видів державної допомоги сім`ям з дітьми. Одним із видів такої допомоги є допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність (далі – державна допомога).

Хто має право отримувати допомогу: один із батьків, усиновлювачів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів (надалі законний представник дитини), який постійно проживає та здійснює догляд за дитиною, хворою на один або декілька видів захворювань, станів встановлених Переліком тяжких захворювань, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161. Таку державну допомогу можуть отримати громадяни України, іноземці або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особи, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених законодавством України.

Куди звертатися для призначення допомоги: державна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання заявника.

Документи подаються законним представником дитини особисто до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг. Крім того, такі документи можна надіслати поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або Єдиний державний веб-портал електронних послуг) на адресу органів соціального захисту населення.

Документи, які необхідно подати для призначення державної допомоги:

• заява законного представника дитини, що складається за формою, встановленою Мінсоцполітики;
• копія паспорту (з пред’явленням оригіналу) або іншого документа, що посвідчує особу законного представника дитини;
• документ, що підтверджує повноваження усиновлювача (копія рішення про усиновлення) опікуна, піклувальника (копія рішення про встановлення опіки), прийомних батьків, батьків-вихователів (копія рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або прийомної сім’ї);
• копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу);
• медична довідка про наявність захворювання дитини, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (форма 028/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.2012 № 110).

Дана державна допомога призначається з дня звернення для її призначення.

Варто зазначити, що у деяких випадках, коли особа не може самостійно зібрати вищезаначені документи (у зв`язку зі станом здоров`я або з інших поважних причин), за наявності її письмової заяви, збір документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Строк розгляду звернення: 10 днів.

Письмове повідомлення про призначення чи відмову в призначенні державної допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, надсилається заявникові протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

У якому розмірі та порядку здійснюються виплати: державна допомога на дітей, яким не встановлено інвалідність, незалежно від одержання інших видів державної допомоги, надається щомісячно в розмірі двох прожиткових мінімумів, встановлених для дітей відповідного віку на кожну хвору дитину та виплачується шість місяців.

У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги особі, яка доглядає за хворою дитиною, перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

Довідково: згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум встановлено у таких розмірах: з 1 січня — 2100 грн; з 1 липня — 2201 грн; з 1 грудня — 2272 грн; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 2618 грн; з 1 липня — 2744 грн; з 1 грудня — 2833 грн.

Виплата державної допомоги на наступний період продовжується на підставі заяви законного представника дитини та довідки про захворювання дитини з дня зупинення виплати. Таку заяву необхідно подати протягом одного місяця з дня зупинення виплати.

Державна допомога виплачується за вибором законного представника дитини, якому призначено таку допомогу, через виплатні об’єкти АТ «Укрпошта» за місцем проживання або шляхом перерахування коштів на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.

У разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги, її виплата продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання.

Зарахування страхового стажу особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною:

04 серпня 2021 року до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2011 №178 внесено зміни щодо обов’язковості сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, яка одержує надбавку на догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. Так, тепер до числа непрацюючих законних представників, що фактично здійснюють догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, віднесено також працездатних осіб, які перебувають у трудових відносинах і яким надано відпустку без збереження заробітної  плати на умовах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», якщо такі особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Єдиний внесок у розмірі 22 відсотки суми допомоги або компенсації нараховується за осіб, які отримують надбавку за догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період. Трудовим законодавством гарантується особі, що здійснює догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, відпустка без збереження заробітної плати, але не більше ніж до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а період перебування такої особи у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до страхового стажу працівника з метою підвищення соціального захисту законних представників дитини.

 

 04.07.2022

Компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в україні введено режим воєнного стану.

Після введення воєнного стану власникам житла, які безкоштовно прихистили внутрішньо переміщених осіб з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 запроваджено гарантовану державну підтримку в розмірі близько 450 грн. на місяць за кожну прийняту особу, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 № 333 затверджено Порядок компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану" (далі - Порядок № 333)

Кому надається компенсація

Відповідно до Порядку № 333 компенсація надається:

• фізичним особам — громадянам України віком від 18 років,
• які є власниками житла або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину,
• безоплатнорозміщували в цих приміщеннях внутрішньо переміщених осіб, крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України .

Компенсація надається для покриття понесених власниками жилих приміщень витрат, пов'язаних з таким розміщенням.

Важливо! Компенсація надається за умови відсутності заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги. Факт відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, підтверджує своїм підписом, що проставляється у заяві про отримання компенсації (додаток 1).

Умови надання компенсації

Особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, зобов’язані не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення внутрішньо переміщених осіб подати заяву в довільній формі до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення, у якій зазначається прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) кожної з розміщених осіб.

Особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, також зобов’язані в день припинення розміщення внутрішньо переміщених осіб або зміни їх кількості подати в довільній формі заяву з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні, із зазначенням можливості у подальшому розміщувати внутрішньо переміщених осіб у цьому житловому приміщенні.

На підставі зазначених заяв виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації вносять зміни до реєстру житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді.

Заяви можуть бути подані в паперовій формі або в електронній формі на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації або особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, вносять відомості щодо приміщень приватного житлового фонду, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді, до веб-ресурсу “Прихисток”. На підставі зазначених відомостей виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації формують реєстр житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді.

Зверніть увагу! Наявність відомостей про житлові приміщення у зазначеному реєстрі не є обов’язковою умовою отримання компенсації особами, що розмістили внутрішньо переміщених осіб.

Як отримати компенсацію

Для отримання компенсації власник жилого приміщення не пізніше п'яти днів з дня закінчення звітного місяця подає до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення заяву за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 333 (далі — заява).

Заява подається в паперовій формі або в електронній формі (на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією).

У разі подання заяви в паперовій формі особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, пред’являє:

• документ, який посвідчує його особу;
• документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, або документ, що підтверджує повноваження представника власника.

У разі подання заяви в електронній формі до такої заяви додаються електронні копії (фотокопії):

• документа, який посвідчує особу, що розмістила внутрішньо переміщених осіб;
• документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, або документа, що підтверджує повноваження представника власника.

Заява розглядається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацію, відповідною військовою адміністрацією протягом п’яти робочих днів з дня її отримання. Перебіг п’яти робочих днів розпочинається з дня, що настає за днем отримання такої заяви.

Важливо! Заяви, які містять інформацію про розміщення чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, формуються в перелік за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 333 .

Протягом строку розгляду заяви уповноважені особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації проводять перевірку наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення внутрішньо переміщених осіб, зокрема з метою перевірки:

• факту такого розміщення,
• його безоплатності,
• кількості розміщених осіб та умов їх проживання,
• паперових та електронних документів, що посвідчують особу, а також свідоцтва про народження внутрішньо переміщеної особи,
• довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,
• документів, що підтверджують приналежність до вразливих груп населення або їх соціальний статус.

За результатами перевірки виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації узагальнюють надану у заявах інформацію у переліки згідно з додатками 2 і 3 (далі - переліки), визначають обсяг та джерело компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, та подають переліки до відповідної обласної військової адміністрації, Київської міської військової адміністрації до 12 числа місяця, що настає за звітним.

Обласні військові адміністрації, Київська міська військова адміністрація протягом п’яти робочих днів після отримання переліків від виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, районних в м. Києві держадміністрацій, відповідних військових адміністрацій надсилають узагальнену інформацію за формою згідно з додатком 4 до Мінрегіону для опрацювання питання виділення фінансування із зазначенням інформації щодо виділення коштів з відповідного бюджету (джерела) та за формою згідно з додатком 5 до відповідної міжнародної організації, благодійної організації та громадського об’єднання для здійснення компенсації за рахунок їх коштів.

Зверніть увагу! Персональні дані особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, за її згодою, можуть бути передані відповідній міжнародній організації, благодійній організації та громадському об’єднанню для здійснення компенсації за їх рахунок. Обробка персональних даних осіб здійснюється відповідно до законодавства про захист персональних даних.

Мінрегіон узагальнює інформацію, подану обласними військовими адміністраціями, Київською міською військовою адміністрацією,та готує проект рішення Кабінету Міністрів України про виділення коштів з державного бюджету (зокрема резервного фонду бюджету).

Підстави для відмови у виплаті компенсації

У разі, коли за результатами перевірки встановлено факт надання у заяві недостовірної інформації, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації приймають рішення про відмову у виплаті компенсації.

Як розраховується сума компенсації

Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі - людино-день), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).

Кількість людино-днів визначається шляхом додавання кількості внутрішньо переміщених осіб, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.

Сума компенсації за кожен людино-день визначається на рівні 14,77 гривні.

Загальна сума компенсації визначається шляхом визначення добутку загальної кількості людино-днів на суму компенсації за кожен людино-день.

Приклад: якщо 1 людина проживала 30 днів, то компенсація складатиме: 14.77 грн. х 30 днів = 443,10 грн.

Порядок виплати компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

Компенсація особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, виплачується за рахунок:

• коштів державного та місцевих бюджетів (зокрема резервного фонду бюджету),
• коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності,
• іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги,
• добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб,
• благодійних організацій та громадських об’єднань,
• інших не заборонених законодавством джерел

у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами до кінця місяця з дня закінчення звітного місяця за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Важливо! Компенсація особам, що розмістили чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, а також осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, виплачується за рахунок наявних коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об’єднань в рамках домовленостей, узгоджених з Мінрегіоном, відповідно до узагальненої інформації, наведеної у додатку 5.

У разі відсутності коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об’єднань компенсація особам, що розмістили чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, а також осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, здійснюється за рахунок інших передбачених цим Порядком джерел.

Виділення та використання коштів для надання компенсації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 р. № 175 “Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану”.

 

01.07.2022

Коли роботодавець звільняється від відповідальності  за невиплату заробітної плати

 Нині у багатьох працівників виникають запитання щодо порядку вступу у трудові відносини, розірвання трудового договору та оплати праці, адже з огляду на ведення активних бойових дій на території України велика кількість як самих працівників, так і підприємств, установ та організацій, в яких вони працювали, були змушені переміститися в інші населенні пункти, або взагалі зупинити свою діяльність.

Тож з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», розповідаємо про найпоширеніші питання, що турбують працівників та роботодавців.

Зміна істотних умов праці

Наразі не застосовується норма щодо попередження працівника про зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

Більше того, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, але тільки за умови, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, та лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Виняток! Роботодавець не має права переводити працівника на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії.

 Оплата праці

Роботодавець не звільняється від обов’язку виплати заробітної плати, проте:

- звільняється від відповідальності за порушення строків її виплати, але лише за умови, що таке порушення сталось саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. В інших випадках керівник несе повну відповідальність за таке порушення;

- може зупинити дію окремих положень колективного договору за власним рішенням, що також робить неможливим отримання додаткових виплат, передбачених колективним договором.

Розірвання трудового договору

Працівник може розірвати трудовий договір у термін, який зазначить у своїй заяві без двотижневого строку попередження (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Окремої уваги заслуговує норма щодо призупинення трудового договору.

Так, відповідно до положень Закону призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

При зупиненні дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, з урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що у разі тимчасового призупинення дії трудового договору працівник не вважається звільненим та надалі може розраховувати на відповідні компенсації. Водночас такі працівники мають змогу працевлаштуватися на інше місце роботи на умовах сумісництва.

 

31.05.2022

Працівники агросектору на час посівної зможуть отримати відстрочку від мобілізації

У зв’язку з посівною кампанією аграрні підприємства та виробники продовольства можуть подавати до Міністерства аграрної політики та продовольства України списки працівників, яким буде надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Таку можливість надали прийняті зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 194 та № 218 від 7 березня 2022 року «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану». Про те, як оформити бронювання військовозобов’язаних аграріїв та хто має право це зробити, розповідається у цій статті.

  

Покрокова інструкція бронювання працівника

• Підготувати лист-звернення за зразком (https://cutt.ly/MAAZq0Z), який затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, де обов’язково обґрунтувати причини бронювання працівників підприємства, також вказати контактні дані керівника та підприємства та направити до Мінагрополітики;
• Заповнити Exсel-таблицю за зразком (https://cutt.ly/MAAZq0Z) з переліком працівників, що бронюються;
• Створені файли назвати у форматі: рік — місяць — число (коли подаються пропозиції) — скорочена назва підприємства — кількість працівників, що бронюються;
• Надіслати листа з прикріпленими документами на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
• Після отримання на електронну пошту витягу з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України про звільнення військовозобов’язаного, звернутись з витягом до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації військовозобов’язаного чи до військової адміністрації області;
• В територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки отримати рішення, в якому зазначається строк відстрочки заброньованому працівнику, яка не може перевищувати 6 місяців.

Всі необхідні форми за посиланням:https://cutt.ly/MAAZq0Z.

Після отримання листа-звернення від підприємства, Exсel-таблиці з переліком працівників, Мінагрополітики опрацьовує та узагальнює інформацію, отриману від підприємств, установ, організацій та надсилає до Міноборони пропозиції щодо бронювання військовозобов’язаних, які працюють у галузях агропромислового виробництва.

 Як підтвердити бронь:

 Військовозобов’язаному видається витяг з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України. Цей документ підтверджує відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час.

За додатковою інформацією можна звернутися до Міністерства аграрної політики за номером телефону 0631815183.

Коли закінчується бронь?

Згідно з Постановою № 194 відстрочка від призову підлягає анулюванню в разі:

• закінчення строку її дії;
• завершення виконання або скасування завдання підприємству, установі чи організації;
• ліквідації підприємства, установи чи організації;
• звільнення військовозобов’язаного з роботи.

Звертаємо увагу, що не підлягають бронюванню військовозобов’язані, які мають посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

 

 28.05.2022

Особливості оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час воєнного стану

Відповідно до роз`яснень Мінагрополітики, у зв’язку з російським вторгненням в Україну через міркування безпеки було тимчасово призупинене функціонування більшості державних електронних реєстрів, в тому числі Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав, що унеможливило набуття у власність та користування земельних ділянок за процедурою, яка передбачена земельним та іншим законодавством України. Тому виникла необхідність запровадження спрощеного порядку доступу до земель для виробництва сільськогосподарської продукції.

Детальніше про зміни в законодавстві щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану у цій статті.

Правові механізми спрощеного порядку доступу до земель сільськогосподарського призначення вводить у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі – Закон), який набув чинності 7 квітня 2022 р. на період дії воєнного стану.

Згідно із Законом договори щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення- оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 р., вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів про таке поновлення і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав (підпункт 1 пункту 27 Розділу Х «Перехідних положень Земельного кодексу України»). Поновлення договорів відбувається автоматично в силу Закону.

Дане поновлення поширюється на договори щодо земель сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Тобто, автоматичність поновлення зазначених договорів означає, що ні їх сторони, ні органи влади не вживають ніяких дій щодо забезпечення їх поновлення.

Факт їх поновлення підтверджується двома обставинами: закінченням дії таких договорів після дати введення воєнного стану, тобто, після 24 лютого 2022 р., та в силу пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, який введений у Кодекс Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Таким чином, на підставі цих двох обставин зазначені договори щодо використання земель, дія яких за такими договорами мала бути припинена після 24 лютого 2022 р., не втрачають свою чинність і продовжують діяти ще протягом одного року.

Також Законом вводяться спрощені правові механізми, які забезпечують:

• спрощений порядок передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності органами влади;
• спрощений порядок передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності їх постійними землекористувачами та емфітевтами;
• передачу орендарями та суборендарями прав оренди та суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності для ведення сільського господарства;
• порядок державної реєстрації договорів щодо землі;
• підписання договорів кваліфікованими електронними підписами.

Довідково. З роз`ясненнями Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» можна ознайомитись за посиланням :https://minagro.gov.ua/news/zakon-pro-prodovolchu-bezpeku-v-umovah-voyennogo-stanu-rozyasnennya-shchodo-zastosuvannya

 

25.05.2022

Мати чи батько? З ким буде проживати дитина після припинення спільного проживання подружжя?

Одним із ключових питань, яке необхідно вирішувати батькам після припинення спільного проживання, є те, з ким залишиться жити дитина. Спір про визначення місця проживання дитини – один з найболючіших і юридично складних судових процесів.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України). Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Дана угода може бути укладена подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також особами, що проживають чи проживали в цивільному шлюбі, та, в разі  коли шлюб ще не розірвано, але подружжя вже проживає окремо.

Якщо згоди з даного питання батькам не вдалося досягнути, то для вирішення питання необхідно спочатку звернутись до органу опіки та піклування; а вже потім звертатись з позовом до суду, який буде залучати орган опіки та піклування.

Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись одному із батьків до служби у справах дітей за місцем проживання дитини і подати наступні документи:

• заяву;
• копію паспорта;
• довідку про зареєстрованих осіб в житловому будинку;
• довідку з місця навчання (виховання) дитини;
• довідку з ДВС про сплату аліментів (при наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• копія свідоцтва про укладення шлюбу чи рішення суду про його розірвання.

Вищезгаданий орган назначає дату засідання комісії (вони проводяться не рідше ніж один раз на місяць). В результаті бесіди з обома батьками та беручи до уваги обстеження матеріально побутові умови проживання, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, відношення дитини до кожного з них та інші обставини, комісія виносить відповідне рішення.

Звернення ж до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви про визначення місця проживання дитини тим з батьків, хто бажає (позивачем), щоб з ним залишилася проживати дитина до іншого з батьків (відповідача). Така заява подається в суд за місцем реєстрації відповідача з обов’язковою оплатою судового збору.

До позовної заяви позивачу необхідно додати:

• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво про шлюб або рішення суду про розірвання шлюбу (за наявності);
• довідку про сплату аліментів чи заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини;
• докази фактичного проживання дитини з одним з батьків;
• характеристика зі школи чи дитячого садка;
• клопотання про виклик свідків;
• характеристику з місця роботи та місця проживання;
• копію декларації про доходи;
• акт обстеження матеріально-побутових умов проживання;
• квитанцію про сплату судового збору.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України).

В якості третьої сторони в судовий процес обов’язково повинен бути залучений орган опіки та піклування тієї місцевості, де фактично проживає дитина. Вони подають до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі даних, отриманих в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати разом з дитиною та брати участь у її вихованні. Про результати обстеження складається акт , який долучається до матеріалів справи та оцінюється судом. Відповідно, суд може не погодитися з даним висновком , якщо вбачатиме, що він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Стаття 171 Сімейного кодексу передбачає , що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з   питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Тому, важливо зазначити, що першочергове значення під час ухвалення рішення суд надає інтересам дитини, враховуючи її думку.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому її психоемоційний стан, вік і стан здоров’я, поведінки батьків.

 

22.05.2022

Змінилася назва вулиці: які документи доведеться переоформити?

В Україні, у зв’язку з військовою агресією російської федерації, розпочалася чергова хвиля декомунізації. Зміна назв вулиць та населених пунктів відбувається на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські, сільські і селищні ради ухвалюють рішення про перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків та скверів.

За підтримки громадськості тих чи інших населених пунктів вулиці, названі іменами діячів сусідньої держави-агресора, отримують нові назви, в тому числі і імена Героїв України. Отож, містян турбують питання, чи потрібно вносити зміни в ті чи інші документи. Розповідає заступниця начальника відділу комунікацій та правопросвітництва Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві Олена Іванович.

Чи потрібно змінювати місце реєстрації?

Законодавство не передбачає обов’язку вносити подібні відомості, оскільки зміна назви вулиці не є зміною реєстрації місця проживання. Перереєстрацію місця проживання особи можна здійснити під час обміну паспорта чи зміни прізвища, тобто коли виникає безпосередня потреба.

Варто зазначити, що на сьогодні реєстрація чи зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, та законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначені відомості за бажанням особи вносяться до відповідних документів, що містять відомості про місце проживання/перебування.

Чи обов’язково вносити зміни до документів на нерухомість?

Документи, що засвідчують право власності на нерухомість, залишаються чинними у випадку зміни назви вулиці, на якій вони розташовані.

У випадку перейменування вулиці, на якій розміщена нерухомість, українським законодавством не передбачена необхідність внесення змін до документа про право власності на нерухоме майно, зокрема свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, дарування тощо.

В той же час, у разі потреби, власник майна, стосовно якого відбулися зміни, має право звернутися до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін.

Які потреби маються на увазі? Наприклад, необхідність купівлі-продажу чи дарування нерухомості.

Отож, якщо власник бажає продати, подарувати або передати у спадок свою нерухомість, у документах, які будуть оформлюватися на нового власника, вже буде вказана нова назва.

Чи потрібно змінювати відомості про місцезнаходження юридичної особи?

Зміна відомостей про місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Перейменування вулиці місцезнаходження юридичної особи є зміною місцезнаходження юридичної особи, що передбачає необхідність внесення відповідних змін в установчі документи, змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, повідомлення банківських установ і контрагентів про зміну реквізитів у діючих договорах, виготовлення нової печатки, бланків тощо.

В той же час, законодавство не встановлює граничних термінів для проведення зміни відомостей щодо місцезнаходження, а отже, суб’єкт господарювання сам може вирішувати, коли необхідно провести реєстрацію змін.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів благодійних організацій та юридичних осіб, пов’язаних із прийняттям Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

 

20.05.2022

Зміни в правах орендаря земельної ділянки передбачені під час воєнного стану

Які ж зміни в правах орендаря земельної ділянки передбачені під час воєнного стану? 

Перш за все, Закон № 2145-IX, яким передбачені певні зміни для власників та орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення стосується тільки цих земельних ділянок і не поширюється на всі інші види.

Не менш важливе те, що зміни стосуються тих правовідносин, які припинили свою дію або виникають після 07 квітня 2022 року, тобто після спрощення порядку надання земельної ділянки с/г призначення в оренду, а саме скасування аукціону з оренди земель с/г призначення державної та комунальної власності, які існували до цього.

Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення тепер становить 1 рік. Це стосується договорів, які будуть укладені після 07 квітня 2022 року під час дії воєнного стану.

Договори, строк яких закінчився після введення воєнного стану вважаються поновленими на І рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто Вимоги земельного законодавства щодо мінімального строку договору оренди землі у 7 років не будуть застосовуватися до таких договорів.

Розмір орендної плати тепер зменшений і НЕ може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки, що визначається від середньої НГО одиниці площі ріллі по області, навіть якщо орендар пропонує вищий відсоток. Для порівняння, до прийняття цього Закону ставка була не більше 12%.

Складається така ситуація: так як аукціони з оренди с/г землі державної та комунальної власності скасовані на період воєнного стану, тому громади зобов’язані надати дозвіл першому, хто звернувся із пропозицією та укласти з ним договір на 1 рік з розміром орендної плати не більше 8% .

Що ж стосується обмежень в правах орендаря в новоукладених договорах. Тепер такий орендар НЕ має права на:

• поновлення договору оренди землі, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
• передачу земельної ділянки в суборенду;
• встановлення земельного сервітуту;
• компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки;
• зміну угідь земельної ділянки;
• будівництво на земельній ділянці об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд);
• закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень;
• переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;
• відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою;
• поділ земельної ділянки, об’єднання її з іншою земельною ділянкою;
• використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об’єктів, а також інших корисних властивостей землі;
• зміну цільового призначення земельної ділянки

До відновлення роботи Державного земельного кадастру відомості про землі комунальної та державної власності, які є можливість передати в оренду можна отримати у Держгеокадастрі або його територіальному органі. Сільська, селищна та міська ради теж можуть мати такі відомості.

 

16.05.2022

Звільнення працівника за власним бажанням в умовах воєнного стану

 Який порядок розірвання трудового договору за власним бажанням передбачений в умовах воєнного стану?

Це питання регулюють норми Кодексу законів про працю України та Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Стаття 38 Кодексу законів про працю передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У paзi, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місцe проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в iншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом ciм’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iншиx поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Наголосимо, що згідно статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та icнування загрози для життя i здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних pобіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання pобіт на об’єктах  критичної інфраструктури).

 

12.05.2022

За продаж гуманітарної допомоги – кримінальна відповідальність

 Інколи в соціальних мережах з’являються пропозиції про продаж продуктів та речей, які були отримані безоплатно як гуманітарна допомога. А чи можна продавати гуманітарну допомогу?

03 квітня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2155-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги», відповідно до якого Кримінальний кодекс України доповнено статтею 201² «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги» такого змісту:

1. Продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, –

караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (від 34 000 до 51 000 гривень) громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, або під час надзвичайного або воєнного стану, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Отже, як діяти, якщо ви стали свідком продажу гуманітарної допомоги в магазині чи онлайн:

• сфотографуйте товар на полиці відповідного магазину, зробіть скріншот, або фото, якщо мова іде про розміщення товару на продаж в мережі Інтернет;
• зверніться до адміністрації магазину з проханням надати сертифікат якості або іншу супровідну інформацію, яка підтверджує право на реалізацію зазначеного товару, який ви попередньо сфотографували чи зробили відеозйомку (теж вітається);
• напишіть користувачу, який продає товар, про пред’явлення вам чеку, який підтверджує саме купівлю товару, а не отримання його як гуманітарної допомоги;
• повідомте про можливе правопорушення правоохоронні органи: зазначте назву магазину, його місцерозташування, назву самого товару; найменування інтернет-ресурсу та користувача, який розмістив оголошення про продаж, навіть посилання на пост, скріншот з телефону, який підтверджує розміщення товару до продажу зазначеною особою. Вищезазначену інформацію повідомте до органів поліції за телефоном 102 або скористайтесь додатковими номерами телефонів правоохоронних органів, зокрема зателефонуйте на гарячу лінію Служби безпеки України: 0-800-501-482, або надішліть на відповідну електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
• цікавтесь результатом розгляду вашого повідомлення про можливе правопорушення правоохоронними органами;
• якщо ви на 100% впевнені, що товар дійсно належить до гуманітарної допомоги, але який наразі продають, зверніться до журналістів місцевих видань, телебачення, щоб привернути увагу громадськості до виявленого вами порушення та додаткового розголосу, для подальшого припинення правопорушення адміністрацією магазину чи фізичною особою та притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Довідково: Під гуманітарною допомогою, благодійними пожертвами та безоплатною допомогою слід розуміти поняття, визначені Законом України «Про гуманітарну допомогу» та Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Дії, передбачені статтею 201² Кримінального кодексу України, вважаються вчиненими у значному розмірі, якщо загальна вартість такої гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги у триста п’ятдесят (у 2022 році – 434 175 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у великому розмірі – якщо загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у тисячу (у 2022 році – 1 240 500 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у особливо великому розмірі – якщо загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у три тисячі (у 2022 році – 3 721 500 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

08.05.2022

Відпустка без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану

Що робити, якщо роботодавець примушує йти у, так звану, «відпустку за власний рахунок», чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?» тощо.

Відпустка без збереження заробітної плати – це певна кількість неоплачуваних календарних днів, під час яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов`язків.

Законом України «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, які надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника).

Стаття 25 Закону України «Про відпустки» містить вичерпний перелік випадків в яких встановлюється обов`язковість надання відпустки без збереження заробітної плати.

Законом встановлено досить широкий перелік підстав надання таких відпусток, а також їх тривалість. Їх можна розподілити на такі групи:

• соціальні відпустки без збереження заробітної плати (ті, що надаються пільговим категоріям населення (особам з інвалідністю, пенсіонерам, ветеранам праці, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України тощо); працівникам для догляду за непрацездатними особами та дітьми; за сімейними обставинами у встановлених законом випадках;
• відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з навчанням;
• відпустки без збереження заробітної плати у зв’язку із здійсненням трудової діяльності (сумісництво);
• відпустки без збереження заробітної плати для завершення санаторно-курортного лікування.

Статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

Довідково: протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого статтею 26 Закону України «Про відпустки» (15 календарних днів на рік).

Чи може роботодавець змушувати працівника йти у «відпустку за власний рахунок»?

Ні. Надання працівнику відпусти без збереження заробітної плати здійснюється за його бажанням. Роботодавець не може застосовувати будь-які форми тиску на працівника з метою змусити його написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Такі дії є протиправними. В залежності від форми впливу на працівника (адміністративний, психологічний, моральний, фізичний), роботодавця може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та, навіть, кримінальної відповідальності.

Чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Однак, якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури роботодавець не може йому відмовити у наданні відпустки, передбаченої статтею 25 Закону України «Про відпустки».

Якщо ж працівник, який не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури просить надати йому відпустку без збереження заробітної плати, передбачену статтею 26 Закону України «Про відпустки» роботодавець цілком законно може йому відмовити у наданні такої відпустки, адже для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало. Обов’язковою умовою у цьому випадку є згода обох сторін.

Довідково: об’єкти критичної інфраструктури – об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг; енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії); водопостачання та водовідведення; продовольче забезпечення; охорона здоров’я; фармацевтична промисловість; виготовлення вакцин, стале функціонування біолабораторій; інформаційні послуги; електронні комунікації; фінансові послуги; транспортне забезпечення; оборона, державна безпека; правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою; цивільний захист населення та територій, служби порятунку; космічна діяльність, космічні технології та послуги; хімічна промисловість; дослідницька діяльність.

Чи може бути звільнено працівника за прогул у зв’язку з тим, що він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати і, не отримавши наказу про надання відпустки, пішов у неї?

Подання заяви працівника про надання відпустки недостатньо. Роботодавець повинен видати наказ про надання відпустки та ознайомити із ним заявника, тому – так, звільнення працівника за прогул у такому випадку  можливе.

Довідково: відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України  ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку.

У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

Чи можливе звільнення працівника під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати?

Так, варто зауважити, що відповідно до статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

 

04.05.2022

Відновне правосуддя для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення

Правова освіта здатна попередити окремі життєві трагедії, що виникають через незнання законів. Особливо це важливо для неповнолітніх. Але якщо ж дитина таки переступила межу закону, зараз у неї з’явився шанс виправити скоєну помилку. Цей шанс надає відновне правосуддя для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення.

Детальніше про особливості відновного правосуддя для неповнолітніх.

Людям властиво робити помилки. Іноді ці помилки можуть наносити шкоду оточуючим  та навіть мати ознаки кримінального правопорушення. Тоді як дорослі в більшості випадків мають сформовану психіку та здатні нести відповідальність за свої дії, підлітки тільки проходять процес становлення особистості, який може супроводжуватись емоційною нестабільністю, перепадами настрою та навіть агресією, що часто стає причиною скоєння протиправних дій.

Наприклад, кращі подруги Олена і Валентина посварились. Виникла сутичка, внаслідок чого одна дівчина вдарила іншу та нанесла їй тілесні ушкодження. Чи виправить нападницю засудження відповідно до санкцій Кримінального кодексу із застосуванням до неї покарання у вигляді позбавлення волі? Навряд чи.

Саме тому у випадках, коли кримінальний проступок чи нетяжкий злочин вчинені підлітком вперше та нгеповнолітній визнає свою провину і готовий компенсувати завдану моральну чи/та матеріальну шкоду потерпілому, у кримінальну провадженні може застосовуватись проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення».

Важливо зазначити, що застосування  відновного правосуддя можливе лише за умови згоди на участь у Програмі і правопорушника, і потерпілого.

До процесу відновного правосуддя залучається кваліфікований посередник, в ролі якого виступає адвокат-медіатор. Він допомагає підліткам та їх родичам досягти примирення задля досудового врегулювання конфлікту.

Обов’язковою умовою для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності чи відбування покарання є компенсація підлітком завданої шкоди потерпілому. Тому з метою оптимального вирішення для обох сторін провадження питання щодо відшкодування шкоди, медіатор налагоджує процес безпосередніх переговорів між потерпілим та неповнолітнім. Обговоривши завдані моральні та матеріальні збитки та шляхи їх компенсації, сторони підписують угоду про застосування Програми відновлення.

Важливо, щоб учасники Програми уклали угоду за мінімального втручання медіатора, який не має надавати порад та підказок, щодо вирішення ситуації. Однак, медіатор допомагає сторонам перевірити досягнуті домовленості на реалістичність їх виконання та оформити угоду у письмовій формі.

З усіма неповнолітніми, які беруть участь у програмі з відновного правосуддя, працюють професійні психологи. Фахівці складають психологічні портрети цих дітей. Після цього призначаються заходи, направлені на ресоціалізацію неповнолітніх.

Практика застосування «Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» в Україні показує позитивні результати –  більшість учасників успішно проходять ресоціалізацію та спокутують свою провину, завдяки чому звільняються від кримінальної відповідальності.

Участь у відновному правосудді надає шанс неповнолітнім правопорушникам не бути засудженим у юному віці та будувати своє майбутнє без згубного впливу злочинного оточення, яке чекає на підлітків у виправних закладах. Учасники відновного правосуддя отримують можливість усвідомити свою провину, виправити свою поведінку та не вчиняти протиправних дій в майбутньому.

Довідково. Проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» діє в Україні на підставі наказу Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України «Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» від 21.01.2019 №12/5/10 (зі змінами).

 

02.05.2022

В яких випадках роботодавець звільняється від відповідальності за невиплату заробітної плати

Нині у багатьох працівників виникає безліч питань щодо порядку вступу у трудові відносини, розірвання трудового договору та оплати праці, адже з огляду на ведення активних бойових дій на території України велика кількість, як самих працівників, так і підприємств, установ та організацій, в яких вони працювали були змушені переміститись в інші населенні пункти, або взагалі зупинити свою діяльність.

Тож з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон), пропонуємо вашій увазі найпоширеніші питання, з якими громадяни звертаються до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Зміна істотних умов праці

Наразі не застосовується норма щодо попередження працівника про зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

Більше того, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, але тільки за умови, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, та лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Виняток! Роботодавець не має права переводити працівника на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії.

Оплата праці

Роботодавець не звільняється від обов’язку виплати заробітної плати, проте:

звільняється від відповідальності за порушення строків її виплати, але лише за умови, що таке порушення сталось саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. В інших випадках керівник несе повну відповідальність за таке порушення;

може зупинити дію окремих положень колективного договору за власним рішенням, що також робить неможливим отримання додаткових виплат, передбачених колективним договором.

Розірвання трудового договору

Працівник може розірвати трудовий договір у термін, який зазначить у своїй заяві без двотижневого строку попередження (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Окрему увагу заслуговує норма щодо призупинення трудового договору.

Так, відповідно до положень Закону призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

При зупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, з урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що у разі тимчасового призупинення дії трудового договору працівник не вважається звільненим та в подальшому може розраховувати на відповідні компенсації. В той же час такі працівники мають змогу працевлаштуватися на інше місце роботи

 

Роз'яснення ст. 40 Кримінального кодексу України

В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.

Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?

 

З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.

Є два види фізичного примусу:

• такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
• спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
•  

У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.

У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).

У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за, ніж відвернена шкода.

Психічний примус - вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.

Наприклад:

• погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
• застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
• знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
• погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.

Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.

Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад, відсутністю харчів, доведеться понести кримінальну відповідальність.

При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності

У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

Головний юрист сектору Володимирське бюро правової допомоги Олена Палій

 

 

 28.04.2022

Безоплатна правова допомога в умовах воєнного стану

Під час війни у людей виникає безліч правових питань, на які потрібні швидкі відповіді. Серед них:

o   Порядок перетину державного кордону в умовах воєнного стану

o   Сплата комунальних платежів та кредитні канікули під час воєнного стану

o   Отримання статусу внутрішньо-переміщеної особи та соціальні виплати від держави

o   Отримання тимчасового захисту або статусу біженця в країнах ЄС

o   Трудові права та гарантії в умовах воєнного стану

На всі ці та інші запитання юристи системи БПД оперативно надають відповіді, консультують людей, радять як вирішити ту чи іншу правову проблему.

Як отримати безоплатну правову допомогу?

Допомога онлайн

Єдиний номер контактного центру системи БПД 0 800 213 103 в умовах воєнного стану є найоперативнішим і найдоступнішим способом отримання правової інформації. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.

Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Отримати правову допомогу можна також за допомогою дистанційних сервісів у кабінеті клієнта на сайті системи БПД, у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право», у месенджерах та Вайбер. Перейти до онлайн сервісів системи БПД можна за посиланням https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

Аби українці були в курсі актуальних правових норм, у посиленому режимі юристи системи БПД працюють над наповненням довідково-інформаційної платформи правових консультацій WikiLegalAid, що розміщена за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua . Ця платформа містить: роз’яснення простою мовою щодо прав громадян та порядку їх реалізації; зразки документів; посилання на судову практику.

Дистанційні консультації  

Система БПД має розгалужену мережу по всій Україні. На жаль, через військові дії частина бюро правової допомоги закрита. Проте бюро правової допомоги працюють, де тільки це можливо.

Працівники системи БПД продовжують забезпечувати роботу консультаційних пунктів доступу до правової допомоги у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, відповідних спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режими роботи бюро правової допомоги можна на мапі, яка регулярно оновлюється https://bit.ly/bpd_buro. Там же можна дізнатися графік роботи консультаційних пунктів (дату та час проведення прийому осіб).

Довідково.

Безоплатна правова допомога – це надання правових послуг, що гарантуються державою та повністю фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Безоплатна первинна правова допомога (БППД) – це інформування людей про їхні права та що робити якщо, вони порушені. Це надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з юридичних питань. Це складення заяв, скарг, інших документів правового характеру, крім процесуальних. Право на безоплатну первинну правову допомогу мають усі громадяни України.

Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – це захист, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Право на БВПД мають соціально незахищені категорії громадян – малозабезпечені, люди з інвалідністю, учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи, постраждалі від домашнього насильства, діти та інші особи, які визначені законом «Про безоплатну правову допомогу».

 

25.04.2022

Як українцям отримати тимчасовий захист у Європі?

Опубліковане в Офіційному віснику Євросоюзу Рішення Ради ЄС, що ухвалене та набуло чинності 4 березня 2022 року надало змогу українцям, які евакуюються через війну отримати тимчасовий захист у європейських країнах.

Вказане рішення має на меті роз’яснити  про негайність та колективність тимчасового захисту. Тобто, евакуйовані українці не повинні подавати індивідуальні заяви, щоб отримати притулок.

Цей статус надає такі гарантії: право на освіту, медичне страхування, право на постійне проживання терміном 1 рік з можливим продовженням до 3 років, доступ до ринку праці, соціальна допомога.

Що відрізняє осіб під тимчасовим захистом в Європі від статусу біженця.

Згідно з українським законодавством, яке у тлумаченні визначень несуттєво відрізняється від законодавства інших країн, біженець – особа, яка не є громадянином певної країни. Натомість особи, які потребують тимчасового захисту – це іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в певній країні.

Підстави для отримання статусу біженця мають індивідуальний (особистісний) характер. Це можуть бути побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, політичних переконань чи належності до певної соціальної групи, громадянства чи підданства.

Натомість підстави для отримання статусу особи, яка потребує тимчасового захисту, мають зовнішній характер: зовнішня агресія, іноземна окупація, громадянська війна, зіткнення на етнічній основі, природні чи техногенні катастрофи. Тому ситуація в Україні є радше підставою для отримання статусу особи, яка потребує тимчасового захисту.

Хто може отримати тимчасовий захист

• Громадяни України.
• Громадяни третіх країн або без громадянства, та члени їхніх сімей, які жили в Україні до 24 лютого 2022 року, тобто до початку російського вторгнення, та перебувають під міжнародним захистом. Такими особами є дипломати, консули, агенти міжурядових та міжнародних організацій.
• Громадяни третіх країн, які мали посвідку на постійне проживання в Україні.

Водночас, рішення ЄС не передбачає тимчасовий захист для тих, хто не має постійної посвідки на проживання. Передусім це іноземні студенти та особи із тимчасовою посвідкою. У Єврокомісії їм обіцяють посприяти в поверненні додому, але теоретично держави ЄС також можуть надати таким людям тимчасовий захист.

Чи можуть отримати захист українці, які опинилися за кордоном до 24 лютого

Так, рішення Ради ЄС поширюється і на тих, хто евакуювався до початку вторгнення Російської Федерації в Україну, або перебував на території ЄС через роботу чи відпустку та не встиг повернутися до України.

Скільки буде діяти тимчасовий захист

Тимчасовий захист буде діяти протягом 1 року, але якщо ситуація в Україні покращиться, механізм можуть достроково зупинити. Водночас цей період можуть автоматично подовжити ще на шість місяців, максимум двічі. Також Європейська комісія може запропонувати Раді ЄС збільшити тривалість захисту ще на один рік. Тобто максимальний строк тимчасового захисту – три роки.

Що українцям, які рятуються від війни, треба робити після перетину кордону

Українці, які рятуються від війни, отримують статус тимчасового захисту автоматично після перетину кордону. Після цього вони зможуть їхати у ту країну ЄС, де їм буде зручніше знайти місце проживання, наприклад, де у них живуть родичі чи знайомі.

Кожен українець має право вирішити, подавати йому заявку на притулок та отримання статусу біженця, чи ні.

Якщо евакуйовані українці вирішать подати заяву, вони мають залишатися у тій країні, де її подали, поки заяву розглядатимуть. Щоб отримати статус біженця, доведеться чекати багато місяців.

Звісно, після перетину кордону виникає багато організаційних та митних питань: пошук оселі, медична допомога, харчування, але ці питання скоріше поза юридичною компетенцію – місцеві волонтерські організації розуміються на них краще.

Які документи потрібно за можливості взяти із собою, якщо зібралися евакуюватися

• паспорт, український та закордонний
• свідоцтва про народження та шлюб
• дипломи про освіту
• медичні картки
• акти на землю, нерухомість, особливо якщо придбали до 2012 року
• поземельна книга (для власників будинків в селах)
• первинні документи, електронні ключі (для підприємців). Якщо електронні ключі загубилися, варто їх скасувати.

Країни ЄС максимально спростили перелік документів для перетину кордону. Частіше за все, для в’їзду достатньо закордонного чи українського біометричного паспорта, а дітям необхідно мати свідоцтво про народження. Сертифікат про щеплення від COVID-19 чи ПЛР-тест не вимагаються.

За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

 

20.04.2022

Дії керівників установ, підприємств, організацій в разі захоплення населеного пункту, де вони розміщені

Вже більше місяця Україна потерпає від збройної агресії російської федерації. Ворог захоплює населені пункти разом з інфраструктурою та місцевим населенням. До рук агресора потрапляють як стратегічні об’єкти, безперервна діяльність яких забезпечує життя в Україні, так і різні підприємства, організації та установіу тому числі й державні. 

Беззаперечно, в усі часи основною цінністю було і залишається людське життя, однак реалії воєнного стану диктують алгоритм дій для суб’єктів господарювання і щодо майна. Про головні моменти такого алгоритму розповідають юристи системи безоплатної правової допомоги, взявши за основу рекомендації Національного агентства України з питань державної служби щодо дій керівників державної служби, служб управління персоналом та інших державних службовців у разі захоплення населеного пункту та/або державного органу чи безпосередньої загрози його захоплення від 17 березня 2022 року.

Головне – персональні дані! 

Звичайно, в першу чергу, треба спробувати вжити заходів щодо збереження документації з основного виду діяльності підприємства та персональних даних працівників. За можливості, необхідно здійснити вивезення таких документів у безпечне місце. Якщо такої можливості немає – забезпечити їх зберігання у зачинених сейфах в приміщенні суб’єкта господарювання або в укриттях цих приміщень.

Слід врахувати, що у разі наявності потенційної загрози життю чи здоров’ю людей, що пов’язана з вивезенням таких документів, – документи слід лишити в приміщенні. За можливості, приміщення варто передати під охорону.

«Інколи й рукописи горять…»

Підприємства, установи та організації, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, повинні знищити документи, які містять державну таємницю та інші документи з обмеженим доступом.

У разі такого знищення слід оформити відповідні акти, дотримуючись вимог нормативно-правових актів, які це регулюють. При цьому, матеріали з основної діяльності знищувати не потрібно, передбачаючи можливість повернення населеного пункту під контроль органів влади України або подальшу передачу цих документів за сприяння вказаних органів.

Діджиталізація на практиці 

Слід заздалегідь скопіювати вміст серверів та необхідну інформацію з персональних комп’ютерів працівників на переносні носії та обов’язково, за першої можливості, вивезти їх. Перед залишенням приміщення необхідно унеможливити доступ із технічних засобів до реєстрів.

На територіях, розташованих в безпосередній близькості до районів ведення бойових дій, керівникам слід вжити заходів з оцифрування матеріалів з основної діяльності та підготувати до перевезення сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією або інші переносні носії з відповідною інформацією. За першої можливості необхідно вивезти переносні носії з копіями матеріалів, а також з кадровою та бухгалтерською інформацією,

У разі відсутності такої можливості – вжити заходи щодо заміни особистих паролів доступу до всіх електронних ресурсів (автоматизованих робочих місць), включаючи пароль доступу до електронної пошти.

«За сімома печатками»

Для запобігання несанкціонованого використання кваліфікованого електронного підпису або печатки – слід змінити пароль доступу, а в разі гострої необхідності – скасувати сертифікат. Але варто пам’ятати – скасований сертифікат відновленню не підлягає!

Засоби кваліфікованого електронного підпису (захищені носії ключової інформації) та файлові носії електронного підпису (флеш накопичувачі) з електронними підписами працівників та/або печаткою необхідно вивезти або забезпечити їх схоронність, а в разі неможливості – знищити.

Що робити з трудовими книжками? 

Необхідно забезпечити схоронність та/або вивезення особових справ і трудових книжок. За можливості, трудові книжки роздати працівникам «під підпис».

Службові посвідчення та перепустки (в разі їх наявності), а також їх незаповнені бланки, за можливості, необхідно вивезти або знищити.

Окрім усіх вищезгаданих рекомендацій, керівникам підприємств, установ, організацій всіх форм власності та державних органів, необхідно максимально намагатися зберегти командний дух працівників та надавати всебічну моральну і не тільки підтримку! Адже в єдності – наша сила!

 

 18.04.2022  

 Що робити, якщо ваші документи втрачені?

Під час воєнного стану виникають непередбачувані обставини, за яких документи губляться чи забрати їх немає можливості. Як діяти в таких ситуаціях на території України та за її межами?

1. Паспорт громадянина України чи закордонний паспорт.

У положенні передбаченому статтею 14-1 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначено, що паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка), та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, які сформовані у «Дії», мають таку ж юридичну силу, що й звичайні. Тому у разі втрати паспорта варто використовувати мобільний застосунок “Дія”.

⠀Подати документи на оформлення ID-картки та закордонного паспорта, а також відновити втрачені документи можна у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП).

⠀Також, з 15.03.2022 паспортні послуги знову доступні в підрозділах Державної міграційної служби, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії. Підрозділи ДМС відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг, зокрема, документів для оформлення ID-картки, закордонного паспорта громадянина України, посвідок на постійне та тимчасове проживання.

2. Права водія та техпаспорт

 Кабінет Міністрів України постановив, що посвідчення водія, а також свідоцтва про реєстрацію — діятимуть на території України навіть після закінчення їхнього терміну.

3. Як відновити документи за межами України

 Українські консульства займаються оформленням втрачених та протермінованих документів. У консульстві можна:

отримати інформаційну підтримку;

продовжити термін дії закордонного паспорта;

внести відомості про дітей, молодших 16 років, до паспорта одного з батьків;

оформити Свідоцтво про підтвердження особи на випадок, якщо у вас є лише внутрішній паспорт (старого зразка), де відсутні записи латиницею.

Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової допомоги – 0800213103. Зателефонувавши  за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.

 

 14.04.2022  

Як здавачам житла отримати компенсацію за тимчасове розміщення ВПО

Здавачі житла можуть отримати компенсацію витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану і не отримують щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Отже, що потрібно зробити здавачам житла щоб отримати компенсацію за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Крок № 1

Щоб запропонувати своє житло для проживання внутрішньо переміщеним особам (далі – ВПО) і отримати компенсацію витрат за розміщення таких осіб, необхідно подати заяву до органу місцевого самоврядування за місцем проживання або через вебсайт «Прихисток» (https://prykhystok.gov.ua/) про готовність прийняти у себе переселенців.

Не пізніше наступного дня з дня розміщення ВПО звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування (виконавчий комітет міської/селищної ради) за місцем розташування жилого приміщення з заявою (заповнюється на місці), у якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові кожної з розміщених осіб та до якої додаються копії документів, що посвідчують їх особу.

З собою необхідно мати:

• паспорт громадянина України;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• реквізити банківського рахунку для перерахування суми компенсації;
• документ, що підтверджує право власності на житло;
• довідки про відсутність заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги (газ, електроенергія, водопостачання, теплопостачання, вивіз сміття, обслуговування прибудинкової території тощо).

Увага! Компенсація надається щодо ВПО, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Крок № 2

Для отримання компенсації власник житлового приміщення не пізніше п’яти днів з дня закінчення звітного місяця подає до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування житлового приміщення заяву на отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО із зазначенням кількість днів та переселенців, які проживали протягом звітного періоду.

Власник житлового приміщення також зобов’язаний в день припинення розміщення ВПО або зміни їх кількості подати заяву з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні.

Крок № 3

Протягом строку розгляду заяви уповноважені особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради проводять перевірку (верифікацію) наведених у заяві власником житлового приміщення відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання, документів, що встановлюють особу (паспорта громадянина України або свідоцтва про народження ВПО, зокрема електронних документів), а також перевіряють дані про відсутність або наявність у заяві інформації про осіб, які отримують щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Компенсація здійснюється виключно у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами до 20-го числа місяця з дня закінчення звітного місяця за умови відсутності заборгованості власника житлового приміщення за житлово-комунальні послуги.

Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення ВПО (далі – людино-день), з дня розміщення таких осіб, але не раніше дати включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про розміщення ВПО у відповідному житловому приміщенні.

Кількість людино-днів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.

Сума компенсації за кожен людино-день визначається на рівні 14,77 гривні.

Загальна сума компенсації власнику житлового приміщення визначається шляхом визначення добутку загальної кількості людино-днів на суму компенсації за кожен людино-день.

Внутрішньо переміщені особи мають право на безоплатну вторинну правову допомогу (складення документів процесуального характеру та представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами).

Необхідні документи: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановленого зразка; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Нормативно-правова база

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 333 «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану і не отримують щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України 6 березня 2022 року № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»

 

 12.04.2022  

Уряд спростив перетин кордону для окремих категорій людей з інвалідністю і їхніх супроводжуючих

Люди з інвалідністю І та ІІ груп, незалежно від віку, мають право перетинати державний кордон України за наявності одного з таких документів:

✅довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією;

✅або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України „Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”;

✅або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.

Разом з кожною людиною з інвалідністю І та ІІ групи, які потребують постійного догляду, дозволено перетинати кордон одному із членів сім’ї першого ступеня споріднення, який досяг 18-річного віку, або одній іншій особі яка досягла 18-річного віку та здійснює догляд відповідно до законодавства.

Документом, який підтверджує здійснення догляду в даному випадку може бути посвідчення, довідка про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.

За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

 

08.04.2022  

Порядок вилучення транспорту для військових потреб

Під час військового стану права громадян можуть обмежуватися. Зокрема, йдеться про вилучення у певних випадках майна (у тому числі, й транспорту) для оборонних потреб держави.

Насамперед зауважимо, що конфіскувати майно у воєнний час можуть лише за чотирьох обов’язкових умов, які регулюють Конституція України, Цивільний Кодекс, а також Закони України “Про правовий режим військового становища” та “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму військового або надзвичайного стану”:

1. Відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно з попереднім або подальшим відшкодуванням його вартості. Безоплатне вилучення стосується лише майна державної власності.
2. Рішення може приймати виключно вище командування Збройних сил України або окремо визначені підрозділи та за погодженням з державною адміністрацією. Без погодження допускають ухвалення рішення лише у місцях бойового зіткнення. Наголосимо, що начальники патруля, старші вартові, командири загону територіальної оборони тощо, не наділені таким правом.
3. Реквізиція здійснюється з чітким документальним оформленням угоди. Момент вилучення засвідчують підписанням акта встановленого зразка із зазначенням підстав, ознак майна, розміру виплаченої компенсації тощо.
4. Перед відчуженням здійснюють оцінку ринкової вартості майна, оригінал укладання якого надається власнику. Розмір оцінки можна оскаржити в суді.

Важливо: для отримання компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно треба звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додають акт і документ, що містить висновок про вартість майна. Без дотримання зазначених умов за примусове вилучення майна (транспорту) передбачена кримінальна відповідальність!

Зауважимо, що в Законі України  “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”  визначено також поняття  “військово-транспортний обов’язок” за яким транспорт можуть вилучити у керівників державних органів влади, установ, підприємств, організацій, незалежно від форми власності, а також фізичних осіб на потреби Збройних сил України та інших збройних формувань. Підставою для цього має бути документ, який підписали голова відповідної районної військової адміністрації  спільно з начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Власники зобов’язані ці автівки доставити у місце, визначене начальником ТЦК та СП до пункту попереднього збору техніки.

Порядок виконання військово-транспортного обов’язку визначений у постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок”. Там же зазначено й порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці, а також порядок їх повернення протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, авто яких залучалися під час мобілізації, звертаються до військового комісаріату за місцем їх залучення з відповідною заявою.

Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної та приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації. Компенсація шкоди здійснюється за кошти державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям. Якщо через залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовують майнову шкоду, визначену за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.
Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці через їх залучення під час мобілізації та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язують в суді.

За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

 

04.04.2022

Як отримати пенсію у зв’язку з втратою годувальника  в умовах воєнного стану

Через повномасштабну війну, яку Росія розпочала проти України наша країна зазнає значних руйнувань. Російські війська обстрілюють та знищують ключові об’єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських міст і селищ і  найстрашніше наша країна  зазнає значних людських втрат  не лише наших військових, а й мирного населення, багато дітей втрачають своїх батьків і втрачають не лише найближчих людей, а й будь-які можливості для повноцінного життя, втрачають своїх годувальників

Як отримати пенсію у зв’язку з  втратою годувальника, хто має право на такі виплати про це розповідають фахівці безоплатної вторинної правової допомоги.

Право на  пенсію — це право людини, яке має забезпечувати кожному в Україні гідне життя у старості, внаслідок настання інвалідності чи втрати годувальника у родині. Пенсія — є єдиним офіційним джерелом існування багатьох людей в Україні, ця виплата є правом власності пенсіонера,

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено,  що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини,  а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), – незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Звертаємо увагу, що непрацездатними членами сім’ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника;  одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

У свою чергу, усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка  також мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

ВАЖЛИВО! Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

УВАГА!  Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 р. № 377 « Про деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану» передбачено, що під час дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення дітям віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про прокуратуру”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” призначається, а виплата раніше призначеної пенсії продовжується без надання довідки закладу освіти на підставі даних про навчання за денною формою навчання у 2022 році, отриманих Пенсійним фондом України з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”, які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірах, 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку – довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

ВАРТО ЗНАТИ! До Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у частині, що стосуються  пенсій в разі втрати годувальника внесено зміни та визначено,  що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Згідно законодавчих змін до таких категорії належать батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право  на призначення пенсії за віком (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;  також додані категорії осіб годувальники, яких брали участь  у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку, на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону.

Законодавчі новації також стосуються і розмірів таких виплат. Так, особи, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам,  незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), мають право на утримання у розмірі  70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї” замінити словами і цифрами “а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім’ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім’ї, – у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім’ї (крім батьків, дружини (чоловіка) – у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї”.

Також внесеними змінами передбачено,  що пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім’ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім’ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім’ї, який має право на таку пенсію.

Куди звертатися за призначенням пенсії у разі втраті годувальника

При наявності усіх необхідних документів, для призначення пенсії можна звернутись до будь-якого сервісного центру ПФУ незалежно від регіону. Місце прописки та фактичного проживання для призначення пенсії не мають значення, оскільки Пенсійний фонд володіє Рєстром застрахованих осіб, де зберігається інформація про кожну людину, яка офіційно працювала.

Як і раніше, місцеві мешканці та внутрішньо переміщені особи обслуговуються без прив’язки до місця проживання – як безпосередньо у сервісних центрах Фонду, так і дистанційно, через вебпортал Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua), а також за телефонами «гарячих» ліній.

За номером 0-800-50-25-10 громадяни з різних куточків регіону можуть одержати консультації фахівців Головного управління Фонду

Документи, які необхідні для оформлення пенсії у разі втрати годувальника

• заява;
• документи про місце проживання (реєстрації) особи;
• індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року;
• документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, має такі документи);
• свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
• довідка про склад сім’ї померлого годувальника (за наявності);
• копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);
• свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;
• документи про вік померлого годувальника сім’ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим
• довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про навчання за денною формою навчання;
• довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
• Документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
• Експертний висновок про встановлення причинного зв’язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв’язку з втратою годувальника);
• Документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
• Документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637

Довідково. Введення воєнного стану не призводить до обмежень прав суб’єктів на безоплатну правову допомогу, гарантованих Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Безоплатна правова допомога надається у порядку та за наявності підстав, визначених законом.

Насамперед отримати безоплатну правову допомогу можна за єдиним телефонним номером 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні у межах України).Крім того, отримати правову допомогу можна дистанційно:

o        скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», завантаживши його через Google Play чи App Store за посиланням https://bit.ly/3hwwgqR , або завантажити мобільний застосунок «Твоє право», перейшовши за посиланням https://bit.ly/3iorbkE;

o        у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html  та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html

o        у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/

o        правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid

 

02.04.2022

Відповідальність за мародерство та інші злочини, скоєні під час воєнного стану

Тема мародерства сьогодні є актуальною як ніколи, оскільки українці зіштовхнулися з проблемою збереження свого майна під час військових дій. Зараз наша держава потерпає від російської збройної агресії, страждає цивільне населення, при чому не тільки від військових, а ще й від своїх власних земляків. Ці особи здійснюють розкрадання майна жителів міст, які покинули місце свого проживання, рятуючись від обстрілів та бомбардувань. Жахливим є те, що крадії «працюють» в оселях громадян прямо під час обстрілів, будучи в епіцентрі бойових дій, в той час, коли власники майна перебувають в бомбосховищах.

Часто в ЗМІ чи соцмережах терміном «мародерство» називають будь-яку скоєну в цей період крадіжку – чи то товару в магазинах, чи майна з домівок мирних жителів. Проте, такий термін у цих випадках вживається помилково.  Давайте розберемося, що ж таке мародерство та які ще існують злочини щодо заволодіння чужим майном.

В межах українського кримінального законодавства мародерство є військовим правопорушенням, суть якого полягає у викраденні на полі бою речей поранених чи вбитих. За такі злочинні дії  раніше було передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-IX від 03.03.2022 (далі – Закон № 2117-IX), який набрав чинності 7 березня 2022 року, мінімальний термін позбавлення волі за такий злочин збільшено до  5 років.

Існує різниця між мародерством, крадіжкою та іншими кримінальними  правопорушеннями проти власності. Ця різниця полягає в місці викрадення та у тому, в кого саме щось вкрали.

Законом № 2117-IX посилено покарання не тільки за привласнення на полі бою майна поранених та вбитих (мародерство), а ще й за використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи, адже зміни до Кримінального кодексу торкнулися й складу злочинів, передбачених у статтях 185 (крадіжка), 186 (грабіж), 187 (розбій), 189 (вимагання), 191 (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Ці злочини доповнилися кваліфікуючою ознакою – скоєння в умовах воєнного стану.

Тому відтепер  за вчинення злочинів в умовах  воєнного  або   надзвичайного  стану відповідальність стала більш жорсткою, а саме:

• за крадіжку(таємне викрадення чужого майна) – порушнику загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
• за грабіж (відкрите  викрадення  чужого  майна) – строк від 7 до 10 років;
• за розбій(напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства) – злочинцю загрожує не лише  позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а ще й конфіскація майна;
• за вимагання (вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці) – покарання становитиме: позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна;
• за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, – не тільки позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а ще й  позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Зараз поширені факти, коли жителі міст України самотужки борються з мародерами та іншими крадіями, піддаючи їх самосуду, прив’язуючи їх до електричних опор та дерев на загальний огляд. Безліч свідчень цього є у мережі Інтернет. Проте, варто пам’ятати, що кожен злочинець мусить понести передбачену законом відповідальність, тому таких осіб слід максимально оперативно передати до правоохоронних органів, щоб жоден з них не уник покарання.

Крім того, на даний час, мародерством та іншими злочинами на території України займаються військові російської федерації, грабуючи магазини та домівки населення з метою наживи та задоволення своїх потреб. Слід зазначити, що згідно нашого законодавства за злочини, вчинені на території України, іноземні громадяни несуть кримінальну відповідальність в Україні.

Будьте пильні. Слава Україні!!!

За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

 

01.04.2022

Гарантії за місцем роботи добровольцям у теробороні

З перших днів введення в Україні воєнного стану чимало цивільних, як чоловіків, так і жінок, добровільно вступили до лав територіальної оборони. Більшість з них були офіційно працевлаштовані. Які ж гарантії для таких працівників зберігаються за місцем їх роботи?
Відповідно до Закону України «Про основи національного супротиву» територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
З працівниками, які долучилися до воєнної територіальної оборони, все зрозуміло: вони уклали контракт про проходження військової служби або їх призвали як резервістів під час мобілізації. На них розповсюджуються гарантії відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України. Зокрема, за ними зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
Цивільна складова територіальної оборони включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони.
Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.
Згідно п. 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2021 року No 1449 членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
При цьому, контракт добровольця територіальної оборони особа укладає з командиром добровольчого формування строком на три роки. Сама ж форма цього контракту затверджується Міноборони.
В Законі України «Про основи національного супротиву» зазначено, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Проте, безпосередньо в цьому законі не зазначено, що на добровольців тероборони поширюються гарантії ст. 119 Кодексу законів про працю України, а саме поширення на них гарантій щодо збереже