Міф: Успіхів України на землі достатньо для перемоги.
Правда: Перевага в повітрі – вирішальний фактор у цій війні.
Контроль у повітряному просторі грав ключову роль у всіх війнах з часів Другої світової війни. Домінування в повітрі – це швидке та точне нанесення ударів по військах супротивника, центрах його логістичного забезпечення та інших важливих об’єктах, це надзвичайно потужна вогнева підтримка власних наземних військ та морських сил.
Міф: Українські Повітряні Сили мають зброю для ефективного захисту країни від Росії.
Правда: Російські ВКС суттєво перевершують українські та мають доступ до більш сучасних радарів та ракетних технологій.
Повітряні сили ЗС України наразі не можуть повністю закрити небо над Україною і досягти переваги над Росією у повітрі. Російські ВКС значно переважають українські ПС у кількості та в передових технологіях. Через цей дисбаланс між військово-космічними силами росії та України, Повітряні сили ЗС України із самого початку війни терміново звернулися з проханням до західних партнерів про надання більш сучасних винищувачів та засобів ППО. Повітряні Сили теж несуть втрати, все більше техніки знищується російськими військами, або ж вона ламається у процесі експлуатації, ця потреба стає дедалі нагальнішою.
Міф: «Стінгери» чи інші ПЗРК компенсують нестачу техніки Повітряних Сил України.
Правда: Для успішного протистояння у небі російській авіації (в т.ч. крилатим ракетам) Україні необхідні і винищувачі, і зенітні ракетні комплекси середнього і дальнього радіусу дії.
Портативні системи ППО, такі як Stinger, мають обмежений радіус дії (до 5 км) та функціональність, і не можуть компенсувати відсутність сучасних винищувачів та зенітних ракетних систем середньої та великої дальності. Безпілотники-камікадзе призначені для ураження наземних цілей і також не можуть протистояти російським літакам та ракетам.
Міф: США та НАТО надають Україні необхідну зброю. Союзники роблять усе можливе, окрім безпосередньої участі у війні.
Правда: На сьогодні наші союзники не відповіли на наш заклик про надання засобів ППО (винищувачів та ЗРК).
Ми не отримали озброєння, необхідного нам для захисту нашого неба та перемоги, окрім уже наданих переносних зенітних ракетних комплексів малого радіусу дії.
У небі найбільше потрібні винищувачі. Вданий умовах Повітряним Силам достатньо було F-15 та F-16 покоління 4+, на яких українські пілоти зможуть літати вже після 2-3 тижнів навчання. На відміну від радянських МіГ-29, ці винищувачі оснащені кращими технологіями, що використовуються супротивником, зокрема сучасними радарами та ракетами.
Наземні системи ППО зможуть запобігти авіаударам і ракетним ударам. Росія випустила понад 1 000 балістичних і крилатих ракет та скинула сотні тон некерованих бомб на міста й села України. Більшість із них можна було б перехопити, якби українське небо було захищено необхідною кількістю сучасних систем ППО.
Наразі Україна має в своєму розпорядженні зенітні ракетні комплекси великої дальності С-300 (SA-10) і системи протиракетної оборони середньої дальності Бук-М1. Однак, це застарілі системи радянської епохи, які набагато гірші за російські, такі, як С-400 та інші.
Для ефективного захисту українського повітряного простору найбільш ефективними були б системи Patriot (США), або дешевші та мобільніші системи NASAMS (Норвегія). Втім, додатково, Україна не відмовилась би і від радянських систем С-300, Бук-М1, які теж нині ефективні у боротьбі з противником.
